Про статтю Шустера не написав хіба що лінивий.

Я був достатньо лінивим, аби написати про неї не учора, а сьогодні. По-перше, досить таки сильно на зміст накладає тінь біографії автора і речей про які він писав. Відеорепортаж з азовських таборів трирічної давнини ним підготовлений було озаглавлено з поміткою що це «Ukrainian white supremacist militia», що викликало у західного глядача відверто негативну коннотацію - натомість, більш близьке до реальності «Ukrainian nationalist movement» не мало би стільки питань.

Шустер працював в РФ у якості журналіста, що досить таки додає ймовірності його вербування російськими спецслужбами. Водночас, він же і був автором матеріалу Time, у якому зʼявився свого часу абсолютно дезінформаційний пасаж про 17 тисяч ультраправих іноземців, які пройшли підготовку в таборах Азову. Цей пасаж, між іншим, РФ використовувала і у спробах привʼязати новозеландського терориста з Крайстчерчу до України.

Питання взагалі не до Шустера, а до наших посадових осіб, «радника президента» з яким він спілкувався - кого ви підпускаєте до себе?

Момент наступний: «всі крадуть» - хороша голка щоб бити по суспільних настроях. Питання в тому, на чий рахунок записали це явище? Кого в матеріалі акуратно персоніфікували як зло?

Те, що західний журналіст у такому розлогому тематично матеріалі про війну, президента, Україну, владу раптом спускається до конкретного прізвища не найбільш відомої посадової особи - Ростислава Шурми. Його, звісно ж, журналісти обвинувачували в схематозі, і тут без вироку суду безглуздо робити висновок наперед - чи був схематоз таким як його описують.

Однак одна річ уже відома точно: Ростислав Шурма як мінімум останні півроку (а скоріше більше) перебуває у глибокому медійному конфлікті з Данилом Гетьманцевим. Шурма навіть звинувачував Коломойського у організації медіакампанії проти нього, хоча точніше було би озвучити саме прізвище падавана Ігоря Валерійовича - Гетьманцева. Конфлікт між Гетьманцевим і Шурмою, звісно ж, не за «високий ідеал» і стяг з Флер де Ліс, але за питання «як знімається стружка», і хто більш уповноважений. Шурма конфліктує з податківцями, які перебувають в орбіті Гетьманцева, при цьому експерти які хвалять ідеї Шурми розвалюють Гетьманцева в телеефірах.

Я не беруся захищати когось з них, але поява у великому матеріалі такого дрібного як для його тематики прізвища часто оплачується великими грішми. І тут можлива навіть і гра в темну - Шустер міг не знати, що його інсайдери підкладають йому таку «качку» і роблять його матеріал частиною своєї кампанії. Водночас, це зовсім не означає що за Шурмою немає ніяких схем взагалі.

Портрет Зеленського описаний Шустером цікавий, і навіть логічно що у цих подіях він виглядає саме так. Однак абсолютно неможливо за зовнішніми ознаками перевірити релевантність портрета, як і реальність обговорюваної напрочуд позбавленої контексту ідеї «взяти Горлівку» в жовтні.

Те, що матеріал може «співпадати» із нашими реаліями говорить лише про якість його написання, однак зовсім не про моральний портрет автора і не про реальні підстави висвітлити події таким чином.