Головна проблема «Слова пацана», яке насправді дивилися велика кількість українських молодих людей - це не якась там романтизація бандитизму.
Той, хто каже про «уууу зараз всі подивляться серіали про злочинців і стануть злочинцями» має уявлення про злочинний світ на рівні дитсадка. Це специфічне середовище, з високою конкуренцією і високим рейтингом, купою внутрішніх абсолютно часом взаємопротилежних правил та складними методами їх обходу.
Врешті, людська культура зображує не лише високе і красиве - міф про Едіпа, поет-банлит Франсуа Війон, порваний рот «людини яка сміється», роман Есмеральди із горбуном, це як для свого часу речі про обсценне, низьке, брудне, погане або ж злочинне - витіснене в підсвідомість. Власне, ці речі це і є романтизм по суті - «неоднозначність низького», його «олюднення». Бігати з лінійкою педагога і розповідати як ми замість нашої брудної підсвідомості (із усіма її чорними сторонами) насадимо ілюзію благородства через недопуск «бандитизму» - розвага для людей, які вірять що інфопростором можливо управляти, а не лише контролювати і впливати на нього. Тобто задача по суті відпочатку непідйомна, і усі хто бігає з томіком Макаренка в коментарях мабуть дуже мало знають самої людської культури і натури.
Людина тягнеться до поганого. Це закон людського життя, якщо хочете. І найбільш важливий висновок: ніяка рецепція класичного сюжету про високу любов, героїчну самопожертву або унікально хоробру людину ніколи не замінить романтичної балади про «низьке». Бігайте скільки хочте, але культура не тільки вчить - а і відображає. Опиратися лише на один її стовп означає віддати людей, у кого є запит на інший в руки тих, хто про це не париться.
Проблема номер два. Серіал російський. Краще чи гірше він за якийсь американський аналог ставити питання немає сенсу. Навіть якщо втричі гірший, люди дивитимуться бо там зрозумілі і знайомі реалії, а піар цієї штуки був зроблений якісно і з умілим підігрівом інтересу між серіями. Більше того: доступність серіалу реально висока: «альтернативи з Нетфліксу» потребують купівлі підписки або ще чогось, піратські ж сайти пропонують російський бандитський епос безкоштовно у великих кількостях. У нас є український бандитський епос у великих кількостях? Не бачив поки, але біда ж в тому, що у нас кіно майже не існує без державної підтримки. Коли виділять гроші на український бандитський епос з державного бюджету, ми тут же побачимо вал обурення, який в цьому випадку абсолютно прогнозований завчасно. «Але ж ми маємо перемагати в інформаційній війні!» - заперечите ви. Це так, але перемогти фільмами про Довбуша і Стуса можна лише фільми про Пушкіна і Степана Разіна. О диво, але ті хто хочуть бандитський фільм будуть його дивитися - впарити замість цього родинну комедію або історичний фільм не вдасться.
Що ми тут можемо? Заборонити. Заборонили - але тема нікуди не ділася. Всі хто хоче все одно перегляне.
Ми б могли «перемагати в інформаційній війні» - але ніяких критеріїв перемоги в ній не існує і ніколи не існувало. «давайте змінимо свідомість наших громадян на кращу» - все ж, потребує не тикання носом з боку маленької окультуреної меншості на адресу «тупої примітивної більшості», як це у нас завжди стається. Це потребує ресурсів, і тим більше - креативних рук і очей.
Банально грошей, уявіть собі. Бо культура нахаляву це така собі вигадка: хтось її має купити, хтось має в неї вкласти гроші.
Поки війна, відповідно, такі бюджетні видатки дуже обмежені. І слава Богу, скажу я.
Однак, не треба нити щодо закономірного і незворотного. З нашими ресурсами в «культурній війні» вона триватиме ще дуже довго. А «швидко» буває лише за великі-великі гроші, яких у нас немає і ніколи не було.