Що мене найбільше дивує в розмовах про «а які емоції нам варто переживати у звʼязку з ударом по Бєлгороду» - це те, що люди обговорюють які емоції варто переживати у тому чи іншому випадку, так ніби це предмет їхнього вибору.

От серйозно - на кожному кроці сидять люди і думають що це вони своєю волею дають собі наказ відчувати «добре/погано», «холодно/тепло» і інша фігня.

От я прочитав в інтернеті, бути єбучим циніком і нічого не відчувати уже не модно! Негайно стаю щирим емоційним вразливим! Людина ходить з думкою, що вона управляє своїм мозком, у той час як сама управляється ним повністю, а не навпаки.

Взагалі, віддавати свої емоції на відкуп чи на огляд «суспільній думці» це рудимент совка набагато гірший і страшніший за холодець або салат «Шуба».

Так звана «суспільна думка» відверто кажучи ніхто, аби інспектувати ваші емоції. Бо коли вам буде хуйово - повірте, допомагати вам вона не буде. Той факт що ви відповідаєте якимсь соціальним критеріям нічого істотного не дає: просто прибирає штучно навʼязаний страх, що ви їм не відповідаєте, який закладається усе дитинство і юність інститутами соціалізації.