Щодо договору з Великою Британією.

По-перше, він радше важливий як політичний жест довгої підтримки, ніж якесь концептуальне рішення яке закладає щось принципово інше.

Політика взагалі не регулюється договорами, скільки б про них не писали журналісти. Бо підставою для реальних дій з підтримки залишається два ірраціональні моменти - стратегічний і тактичний інтерес держави (який ніколи до кінця не розкривається - по суті, має характер «таємниці» яку описують лише векторами і побічно), і поточний стан речей. Власне, «поточний стан», «обʼєктивна політична реальність» є так само продуктом впливу, конструювання феноменів, підкидання тез і гри з контекстами. В цьому сенсі «єдиної усім зрозумілої реальності» не існує - є міріади постійно змінюваних контекстів.

Рашени недолугими діями (хоча і багато де тактично успішними) призвели до консолідації тактичного інтересу Заходу опонувати. Але вони дедалі більше працюють над зміною «поточного стану речей» по Заходу - стратегією тисячі порізів. Спершу все треба звести до стану «середнього рівня проблеми» - приспати пильність, дати уявлення що розбиває попередні уявлення які зумовлювали активні дії. Підвищити ціну активних дій - для цього якраз і є «політична агентура» в країнах Заходу.

РФ взагалі не дуже то потрібна лояльна політика від Західних країн. Їм потрібне постійне підвищення політичної ціни кожних наступних рішень на підтримку України. Для Урядів Заходу приймати їх не завжди дуже зручно - бо є наша улюблена змінна, «виборець» який не бачить далі свого носа. Ось із ним Росія буде і далі працювати таємно. Десь гуманізуючи свій образ через поп-культуру, десь втикаючи голки в однозначність суджень щодо війни (у справі з західною реакцію на вибух на Каховській ГЕС це мало велике значення).

Мистецтво стратегії не визнає факту, що написані одного дня на папері речі залишаються діяти далі в незмінному форматі не дивлячись на зміну обставин і інтересів. Росія спершу змінює обставини, аби потім змінити інтереси.

Втім, гасло зовнішньополітичного радника Тетчер, яке стало лейтмотивом британської зовнішньої політики дає багато підстав думати, що не одна Рашка ворушиться. Це гасло звучить: «Ударити сильніше своїх спроможностей».

Ви звісно можете розкритикувати його за алогічність. Але в цьому одна із прихованих речей які рухають сучасним світом - логічні і зрозумілі стратегії не працюють, бо з іншого боку завжди діють ті, хто здатний опрацювати вашу шаблонну логіку і виставити фігури першим.