Про що нам кажуть насправді такі інциденти. По-перше, всерйоз ніхто не переймається про те щоби реально впливати на суспільні настрої.

Ухвалення законів, рішень і правил обовʼязкових до виконання це не вся державна політика, яка необхідна. Так чи інакше, суспільні рішення мають опиратися на легітимність, яка не береться з повітря. Спершу держава має її стабільно і стійко формувати. Передусім, борючись з негативним і капсулюючи небезпечні явища в невеликих нішах, не даючи їм підстав розростатися. Не давати можливості зробити думку про протидію державі у незаконний спосіб реалістичною.

І найголовніше - якийсь ідіот всерйоз думає, що тиражування інфоприводів про масовий заплив Тисою, бійки з ТЦКшниками і конфлікти посполитих із ними якимось чином створюють умови для більш ефективної мобілізації. Мовляв, ми ось зараз пристидимо цих негідників ухилянтів втікачів і тд в медіа, вам стане соромно дорогий читачу і ви не станете так робити. Насправді з точністю до навпаки. Щоденне «прозоре» висвітлення купи випадків де люди порушують закон і державний кордон насправді лише підштовхує до таких же дій людей які ще вагаються і схильні в майбутньому теж ухвалити таке рішення.

Бо є практики маргіналізованої меншості, і саме так це мало би бути подане. В результаті щоденний поток інцидентів які створюють враження про те що велика кількість українців займаються такими діями лише формує уявлення, що це настрій абсолютної більшості. А до абсолютної більшості морально легше приєднуватися, якщо це всюди. Всі смітять - і я. Всі вкрали, і я.

Бути в меншості небезпечно. Це дійсно шлях ризику, на який більшість би ніколи не пішла свідомо. Коли ми показуємо велику кількість людей, що порушують правила, ми робимо легшим рішення про порушення правил для тих хто ще вагається чи їх порушувати. Хоча вікно Овертона і не працює, але воно добре описує.

Схема «я начальник ти дурак» тут не працює. Людей всі ці три роки війни треба продовжувати переконувати, навіть всередині України. Ясно що рішення важкі, ясно що часи складні. Але ви або завчасно «відрізаєте» протидію державі на маргінес, або натовп випробує державу на міцність. А в окремих випадках як цей, жертвами можуть стати звичайні люди - жінка із 6річною донькою.

Донести ухвалене на папері до виконання це ознака сильної держави. У нас багато разів ухвалене ніяким виконанням не завершувалось, через те що були «ексцеси». І ось «ексцеси» ставались, бо ніхто не працював з тим, щоб негативні суспільні настрої капсулювати в маленькому просторі, не створюючи про них враження як про загальну практику.

Але це занадто хитра риторика, аби нею зуміли скористатися в державних інтересах.

Аби далі продукувати нових Героїв, Українцям потрібно і далі відчувати себе нацією Героїв. Постійно показувати людську слабкість в новинах означає давати людям заділ на те, аби погодитись із власною слабкістю. На жаль, «прозоро висвітлювати усе що відбувається» це не спосіб вигравати війни. Це спосіб створювати цікаві і скандальні медіа, але мені на них якось байдуже.

Запливи по Тисі були в кожній великій війні з кожною нацією. Але великий ідіотизм створювати навколо цього явища ту увагу, яку ми їй надаємо. Бо це дійсно небезпечно.