Найголовніше питання яке постане по визволенню Криму зовсім не в тому, як забезпечити права кримських татар, караїмів та кримчаків. І навіть не в тому, як забезпечити права кримських українців.

Воно полягає в тому, «що робити з кримськими росіянами», яких там була відчутна більшість ще до початку війни 2014 року. Зазвичай наші вітчизняні коментатори або відмахуються від цих фактів (так, ніби ці кримські росіяни за час перебування в окупації усі стали українцями), або пропонують своє улюблене «усіх виселимо за етнічною ознакою».

Проблема з етнічними росіянами в Україні значно глибша і складніша, ніж з українцями які підтримували раніше проросійські партії. Приміром, електорат Партії Регіонів спирався передусім на таких, а на етнічних росіян лише в другу чергу. Слабка самоорганізація росіян завжди виділяла їх з поміж інших націй, і тому орієнтація на них завжди була електорально провальною: згадайте досить провальну політично історію цілком собі підтримуваного російськими грішми Русского блока, який мислився організаторами як проросійська внутрішня опозиція до Партії Регіонів, абощо.

Різниця між етнічним росіянином і проросійським і/або русифікованим українцем найчастіше тотально криється в особистому родинному досвіді: перший скоріше за все НІКОЛИ не чув української мови всередині своєї родини в дитинстві. Другий скоріше за все чув принаймні від баби з дідом, або ж у формі суржика абощо. Для першого інтеграція в українську культуру є абсолютно не таким можливим рішенням, як для другого.

Що робить питання «що робити» взагалі дуже складним. Навіть у довгостроковій перспективі.