Судити державу по її народові - така ж хибна ідея, як судити школу по учнях, дитсадок по вихованцях, університет по студентах, а церкву по віруючим.

Хоча як правило саме це і тягнеться рука зробити. Бо наймасовіший елемент будь-якої системи традиційно на виду.

Тому за «народну думку» у нас готові сприймати зойки маргіналів в коментарях, розповіді про піввареника, відверту конспірологічну шизу яка супроводжувала усі етапи нашого державотворення (від «України як глобального могильника для ядерних відходів з інших країн», до «Захід має таємний план як нашими руками знищити Путіна» етс).

Те ж саме і щодо інших держав. Судити Францію по пересічному французу - підривати авторитет Франції на міжнародній арені.

Тому, не хотілося би аби ми застосовували до Польщі ті самі руйнівні критерії, які були б неприємні і щодо нас самих.

«Народ» це завжди сукупне поняття різних людей, яке часто наділяється уявною презумпцією моральної правоти - глас народу, глас Божий етс. Однак чисто соціологічно в кожному суспільстві найменш освічені, часто соціально не дуже благополучні і не зовсім адекватні можуть займати більшу частину. Чи привід це когось не любити?

Мабуть ні.