Міністр закордонних справ Туреччини заявляє про те, що війна в Україні завершиться в 2025 році.

Вочевидь, цю заяву будуть тягати у нас більше ніж треба (бачте, навіть я запостив). Але в наших умовах якраз останнє про що варто думати - це про існування якогось «плану» який упирається в якийсь зрозумілий фінал.

Плани воєн зʼявляються вже після них, і пишуться істориками. У війнах всередині них самих оперують передусім «віялами» різних стратегій з купою відкритих варіантів.

Звідси і беруться історичні штрихи до ситуацій по типу «сепаратні перемовини німців із Заходом в 1944/45», або «таємні перемовини СРСР і Німеччини в 1942», «висадка військ союзників в Югославії замість Нормандії», підготовка десанту Російської імперії на Босфор 1916 року та інші явища, які могли «вирости у щось інше» і бути значно більшим фактором. Ми живемо в світі історичних рудиментів, які кожен окремо показують нам занадто велику змінюваність Світу.

ООН створені до Холодної війни, по суті, не діють зараз передусім тому що ніколи не були знаряддям Заходу. А радше чимось іншим: спробою відвернути те саме протистояння між СРСР і США, яке все-ж відбулося і іноді ризикувало навіть перерости в ядерну війну.

Ніяких «дядь в костюмах які вже все вирішили» немає.

Точніше дяді є, костюми є. А ось наперед все одно нічого не вирішується.