Якби переміг Порошенко, то повномасштабного вторгнення не було б, Медведчука б не чіпали, а у Донбаса був окремий статус, заявила Марʼяна Безугла.
Якщо це спроба мобілізувати патріотичних громадян навколо Зеленського, підштовхуючи людей до думки «як так, це ж така ганьба - особливий статус Донбасу і неарештований Медведчук!» - завдання явно провалилося. Якщо це щось інше, то це взагалі якесь ідіотське безглуздя.
Взагалі представникам влади не варто навіть допускати що за якихось умов ця війна би не відбулася. Особливо публічно. Тому, що ціна війни дуже гостра і висока для усіх - навіть тих, хто не тримав зброї в руках, бо вона регулярно плавить усім черепну коробку навіть через екрани смартфонів.
Відповідно, спекуляція з темою «війни б не було..» це гостра антидержавна риторика. Гостра саме тому, що вона дійсно досягає пропагандивної мети - «посіяти роздуми аби зламати мейнстрімне бачення», на відміну від постінгу цитат Олеся Бузіни і стікерів із Z-ками, які нічию думку уже не змінять.
Війна була гарантована незалежно від влади. Позаяк навіть Янукович не був «своїм», поки був президентом - він лише став ним уже як політичний втікач і колаборант. Між «проросійською» і «російською» фігурою - прірва. Бо друга робить все що скажуть, а перша все ще лавіює і стирчить шилом в сраці навіть без особливого бажання бути цим шилом.
Екзистенційні війни не починаються через політичний курс (в якому суттєва різниця між Порошенком і Зеленським не якась глибинна - радше комунікаційна, «особистісна» і кадрова). «Люди і їх рішення» перебувають в центрі світової історії лише якщо ви вивчаєте її через біографії політиків - тобто, у відриві від макро- явищ типу ресурсів, цілей, стратегічних інтересів. Повірте, якби мама Черчилля не постаралась і його не народила, з його стратегіями по кабінету міністрів просто бродив би інший британський політик.
Особистісне це дуже круто, аби комусь щось транслювати. Держава це людина, президент це образ країни. Але це для карикатур, журналістських текстів де стоїть обмеження в 800 символів і художньої літератури.
Війни стаються не з випадковостей, а з стратегічних факторів. Наприклад, втрати привабливості мʼякої сили або економічних ресурсів, які не дозволяють досягти цілей воєн без них самих.
Прикол в тому, що здебільшого політики це розуміють. Просто піпл любить «особистісні дискурси». Богдан Хмельницький через вкрадену у нього дружину зруйнував Річ Посполиту, ага.