Переслано з: ПЛ+С
Французькі війська в Україні. Що підтримав президент та чому він не підтримував цього раніше? Насправді, поява Франції у списку яструбів багато чого змінює, але краще не починайте себе цим обманювати.
Це дуже добре, що наша влада нарешті заговорила про позитивне ставлення до присутності іноземних армійців на нашій території. По-перше, не з нашою ситуацією перебирати варіантами допомоги. По-друге, присутність на теренах Неньки військ ядерної держави, учасника НАТО – це підвищення ставок уже з нашого боку, а не смиренне очікування на чергові російські провокації з тією ж метою.
Звісно, всім одразу захотілось обдумати, що ж робитимуть в Україні французи. Особисто ми не маємо у штаті гадалки та таролога. Тому зосередили пошуки на більш реалістичному питанні – набагато важливіше проговорити, чого в Україні французи не робитимуть.
Окрім функції навчання українських військ, що насправді не таке страшне питання, мають бути й інші цілі. Якби таких додаткових таргетів не було, чисто для навчання ніхто б сюди бійців не збирався слати, і навіть вголос про це не говорив би. Має бути мета більш зрозуміла.
Наприклад, французи можуть захищати Одесу від ймовірного нападу російських десантників. Але французи не підуть відбивати нам Крим. Франція запросто може закинути своїх Франсуа та Жюлів на північ України, але вони не підуть відвойовувати наш Донецьк. Все це дуже важливо. В епоху пост-інформаційної подачі матеріалів важливо не просто пояснювати певні тези, а й відсікати шлях для будь-яких спроб «додумати» за Францію її план дій. Цим полюбляють займатись наші універсальні онлайн-експерти, яких останнім часом розвелось дуже багато.
Постає питання, навіщо це французам. Почнемо з Одеси, яка досі є надійним гарантом хоча б якихось поставок зерна до Африки, де у Франції останнім часом намітились значні проблеми. Що буде, якщо одного дня Одеса закриє порт та не зможе надіслати зерно? Окрім того, що українців одразу ж підмінять росіяни з власним зерном та популістичними вимогами до африканців – це буде ще один важіль впливу на Європу.
Бо в Африці не так легко знайти бажаючих воювати на боці Путіна в Україні. Але в рази простіше знайти бажаючих сісти в гумовий човник та відправитись десантом мігрантів кудись у бік Аяччо чи Неаполя. Звісно, мігранти час від часу так і роблять без підказок Путіна, але ми зараз говоримо про ймовірність великої акції впливу: Росії було, є і буде вигідно перевантажити європейську систему безпеки черговим одноразовим натовпом, як це вже траплялось стараннями Білорусі.
Одеса дає зерно, зерно годує африканців, менше африканців готові йти на смертельний ризик заради вигоди одного карликового диктатора. Все просто.
Також важливо прикрити Румунію та Молдову, які насправді є для французів важливими державами (або державою, ха-ха-ха) в регіоні. Одна річ, коли ЗСУ захищають те ж Придністров’я від російського підкріплення. Інша річ, коли це роблять війська НАТО, а бійці ЗСУ нарешті можуть зайнятись своєю основною задачею – зменшенням популяції озброєних росіян на території України.
Звісно, хотілося б побачити аналогічні кроки від інших держав НАТО. Але, оскільки саме Франція наважилась підвищувати ставки (хоч і на словах, поки що), це важливо фіксувати. Бо хто б міг подумати років п’ять тому, що саме Макрон та його товариші підуть на такі кроки, поки США та більшість топів НАТО сидітимуть тихенько? Ми б точно не подумали.