Головна проблема дебатів Портникова і Латиніної - така ж, як у Жижека і Пітерсона.

Ніякого «спільного здравого смислу» наближенням до якого можна грати як формою перемоги в дебатах не існує, якщо немає єдиної системи координат оцінки. А її таки тут немає і не буде.

Обидві сторони завідомо в різних координатних площинах, на яких вони і перемагають - тобто, серед людей що і так були схильні до лояльності щодо одного з них. По суті дебати по собі залишили таку ж кількість прихильників латинінщини і портніковщини, як було ДО. Таку ж кількість прихильників російського кофєйного лібералізму і українського нацдем реліктового світогляду (Портніков - один з останніх майстрів цього напряму), як і до дебатів. Тобто по суті, «наші звісно перемогли» лише тому що вони наші - на іншому кінці інтернету росліби зараз десь обговорюють те як Латиніна успішно «держалась проти нападок Портнікова».

«Інформаційна війна» це не турнір де два лицарі з гербами на всю спину скачуть одне на одного зі списами. Це у нас майже ніхто не враховує: інфовійна ведеться не за «злам переконаних», а за вплив на «нейтральних» і «схильних до зміни».

І гра ця не ведеться з відкритим забралом. Це не жанр «соціальної публіцистики».