Дональд Трамп виступив цього тижня на виборчій конференції Лібертаріанської партії США. Взагалі це дуже велика рідкість, що кандидат від однієї з партій, намагається висунутися ще додатково і від іншої. Але очевидно Трамп грав на своїй класичній електоральній скрипці - розширення свого електорату за рахунок тих, хто голосував не за республіканців або взагалі не ходив на вибори. Це було значною частиною його електоральної стратегії 2016 року.
Однак, прикол в іншому. Трамп пішов агітувати не просто в іншу (хай і ближчу до Республіканців ніж до Демократів) партію. Він намагався агітувати в партії яка є інструментом демократів проти республіканців.
Ви все правильно почули. Мабуть вас дуже цікавило, чому треті партії у США взагалі існують десятиріччями без навіть уявного шансу виграти владу? Хто фінансує цю безглузду справу? Відповідь дуже проста: це технічні партії перших двох основних партій. До наших медіа ці нюанси не доходять, але в реальності Партія Лібертаріанців підіграє своїм ідеологічним ворогам Демократам (при цьому напряму з ними повʼязані фінансуванням і тд) проти значно ближчих ідейно Республіканців. Натомість, Зелена партія лівого спрямування - один із механізмів відтягування голосів у Демократів з Республіканського боку.
Щоб мої тези вам не здалися занадто пустими: ось вам приміром посилання про звʼязок Демократів з Лібертаріанцями в різні роки. Ось і більш хитрий жанр: тут на сторінках лібертаріанського аналітичного центру Cato Institute взагалі міркують про те чому демократи кращий вибір для лібертаріанців (при усій ідеологічній близькості лібертаріанців саме до республіканців)). Відбувалися і цілі скандали, де Республіканці працювали над тим, щоб вставити палиці в колеса Лібертаріанцям яких бустили демократи в Техасі.
Звісно ж, усе те саме Демократи отримують натомість у відповідь у вигляді підтримки Республіканцями ідеологічно ворожої їм Зеленої партії.
«Ідеологічно близькі» на практиці означає політично ворожі: близькість ідей стимулює не обʼєднання і кооперацію, а навпаки - використання опонентами. Бо «захоплення впливу» виявляється важливішим завданням для політичного організму, ніж втілення ідеології. Дивина, але це працює не тільки «в безідейній і безсоромній» Україні, а і в «колисці демократії».
Тому можете сильно не переживати: партії-спойлери і vote-splitting які так часто ми бачимо у нас, існують і в розвинених демократіях. Попри те, що цим активно балувалися і на виборах в Україні - особливо зверніть увагу на 2010-12 роки: штаб Льовочкіна доклав шалених зусиль аби створити велику кількість партій на електоральному полі опозиції до Януковича, щоб відгризти усе у ворожої Тимошенко.