Переслано з: 12 зірок 🇪🇺
Перший тур парламентських виборів у Франції завершився, водночас для деяких округів він же і став останнім. Перший тур відзначився надвисокою явкою - 66.7% виборців, а в багатьох округах у другий тур пройшли не двоє, а троє кандидатів, що подолали відповідний барʼєр. Це робить перегони більш напруженими, а ситуацію значно цікавішою.
У світлі мажоритарної (та ще і двотурової) виборчої системи, приділяти увагу кольоровим стовпчикам результатів на схемах в медіа немає великого сенсу. Це popular vote, який в умовах мажоритарки не відображає повну картину остаточно. Втім, доконаний результат першого туру: 75 депутатів було обрано в першому ж турі (вони набрали більше 50% голосів в своєму окрузі). Europe Elects повідомляють: 38 з них - ультраправі, 32 - з лівої коаліції «Народний фронт», троє голлістів (Republicains), двоє - однопартійці Макрона з Ensemble.
Чи було це сюрпризом для Макрона? Аж ніяк. Можна звісно уявити собі ситуацію, де його рішення про оголошення дострокових виборів до Нижньої палати парламенту було абсолютно випадковим, однак простежується достатньо чітка політична логіка. У нинішньому парламенті Макрон не має більшості і коаліція є досить хиткою - майже кожен закон політизується і стає предметом боротьби між лівими і центром. Електоральний шторм і ультраправа загроза - ледве не єдині фактори які здатні трусонути ситуацію і врешті дати Макрону шанс на велику парламентську фракцію та більш стійку коаліцію.
Типова політична технологія «єднання навколо прапора» буде більш видимою саме у другому турі виборів. В першу чергу тому, що за відомим висловлюванням, перший тур це голосування «за», другий тур це голосування «проти» когось. У першому турі кожна партія грає сама за себе, у другому ж очевидно ми зможемо розгледіти приховані електоральні коаліції - в окремих округах виборці однієї партії будуть масово голосувати за інші і навпаки.
Наразі очевидно, що коаліції між партіями в кожному окремому окрузі стануть топ-темою підготовки до другого туру. За підрахунком AFP понад 210 осіб уже зняли свої кандидатури з другого туру виборів. Переважно від лівих (127) або від табору макроністів (81), ці кандидати здебільшого посіли треті місця в окрузі, де Національне об’єднання лідирувало в першому турі.
Загалом залишається лише 110 округів, в яких буде три або і чотири кандидати (спершу таких округів було 311).
Натомість, голлісти з Republicains не давали поки своїм виборцям жодних інструкцій як діяти далі. Вочевидь дрібніші партії воліли б мати хоч щось - умовний таємний поділ округів між основними політсилами окрім ультраправих з метою їх недопущення до влади.
Ці парламентські вибори можуть бути для Макрона не самоціллю. Вище ми також писали і про хитрий маневр Макрона - оголошення виборів в умовах зростання популярності ультраправих, що мало викликати консолідацію суспільства проти Ле Пен і сформувати умови для можливої зміни правил гри. По-перше, мова про можливість балотуватися на третій президентський строк для Макрона: наразі це заборонено Конституцією, однак глибока криза і є тим джерелом з якої може походити запит на її зміну. Макрон же подібний до серфера: він не тікає від хвилі, а радше лише прагне аби вона була сильніша. За стабільного сценарію довгострокове і остаточне падіння його підтримки було би майже гарантованим варіантом.
По-друге. Забавний етюд в кінці червня стався з французьким виданням Europe 1. Журналісти опублікували статтю про плани Макрона застосувати статтю 16 Конституції, яка передбачає особливі одноосібні повноваження президента в умовах коли небезпека загрожує інститутам Республіки.
Скандал розгорівся, відбулося офіційне спростування Єлисейського палацу, але врешті ситуація з раптовими виборами почала виглядати зрозумілою. Єдиний раз ця стаття була застосована де Голлем в 1961 році, аби уникнути військового заколоту після Алжирської поразки.
Чи вдасться Макрону осідлати полумʼя яке він сам підживив? Другий тур відповість на ці питання вже 7 липня.