Неймовірний галас щодо закону 11340 щодо угод зі слідством у справах щодо корупції не відповідає реальним причинам і обставинам його прийняття.
Щодо ідеї «відкупу за корупційні злочини», проти якої протестує велика частина користувачів. Зі сторони виглядає так, ніби це злочинна влада вирішила собі помʼякшити покарання у разі якщо когось арештують. Насправді - ні. Законопроєкт - частина вимог ЄС до України, і я на власні очі перевірив це відкривши річний огляд Єврокомісії щодо України, випущений в кінці 2023 року. Там в розділі «боротьба з корупцією / зміни до законодавства» вказано на потребу України розробити відповідні зміни до законів які би робили більш реалістичними ці самі угоди зі слідством. Саме їх наша громадськість розглядає як відкуп, але це позиція західних партнерів, які все ж мають досвід у антикор-діяльності побільше за наш Фейсбук. Важливий доказ того, що закон дійсно мав євроінтеграційне значення - він поданий Кабінетом міністрів і завчасно запланований, про це нижче.
Окрім цього документу Єврокомісії, точні формулювання закону були виписані у Державній антикорупційній програмі (див. сторінку 196), у презентації якої брав участь нардеп Юрчишин, який вчора таки накинувся з критикою на закон. Окрім цього, положення про угоду зі слідством міститься в плані Ukraine Facility, розробленому Мінекономіки за участі тих-таки партнерів з ЄС. Про майбутнє ухвалення закону про угоду зі слідством як євроінтеграційний писав також аналітичний центр Vox Ukraine (див. Таблиця 4). Усе це це існувало у відкритому доступі ЯК МІНІМУМ за півроку до ухвалення законопроекту, рівно як і дата його подачі та голосування у ВР була запланована завчасно у цих документах. Влада зробила велику помилку виставивши комунікувати цю тему сумнівної репутації діяча Давіда Арахамію, виглядало це дуже слабко хоча і відповідало реальності.
Окрема ганьба журналістам, які поперлися пити з брудного корита, аби побути масовими провідниками невдоволення. Не буду тицяти пальцем, але «ну блядь», через півроку вони будуть за кошти західних партнерів вчити інших людей фактчекінгам і інфостійкості.
Інший постулат критики - закон змінює формулювання у КПК щодо угоди зі слідством, прибираючи звідти необхідність дати свідчення на інших учасників схеми. Зі сторони це дійсно виглядає злочинно, однак ця зміна не має вирішального впливу на практику слідства і обвинувачення. Угода зі слідством неможлива, якщо прокурори не погоджуються що підозрюваний розповів достатньо інформації про злочин. Угода неможлива в односторонньому порядку. Тобто по суті оптимальний склад самої угоди визначає не закон, і не КПК, а конкретний прокурор. Якщо уявимо що він не перебуває у злочинній змові з підозрюваним, ніякої проблеми існуюче в законі формулювання не створює. Так, закон не зобовʼязує його свідчити на інших - але ж саме слідство і обвинувачення визначають, чи не приховав він чогось важливого. Більш детально саме про вирішальну роль прокурора у формуванні правил цієї угоди в матеріалі від Лабораторії законодавчих ініціатив.
Уже сьогодні із позицією на захист закону виступив правовий експерт з Центру політико-правових реформ Євген Крапівін. Він, між іншим, вказав на те що більшість справ підслідних НАБУ і САП - одноосібні, тобто без спільників. Тим самим обовʼязкова згадка про спільників у законодавстві виглядає досить не обовʼязковою.
Якщо ж ми уявимо, що підозрюваний перебуває в злочинній змові зі слідством і обвинуваченням, він не буде використовувати механізм угоди про визнання винуватості. Тому що може уникнути покарання ВЗАГАЛІ замість отримання мʼякшого покарання. У разі угоди він ВИЗНАЄ СЕБЕ ВИННИМ і сплачує штраф, компенсує збитки (навіть якщо частково) і найголовніше - визнається судом винним, вноситься до реєстру корупціонерів і більше не може займати ані державних посад, ані брати участі в тендерах. Корупціонер який купив прокурора скоріше за все купував його аби розвалити справу, а не «зменшити проблему».
Щодо критики закону з боку антикорупційного комітету ВР.