Днями виповнилося 80 років операції «Валькірія», замаху на Гітлера 20 липня 1944 року. Деякі розсекречені вже в 2000х роках документи проливають більше світла на подію і на роль британської розвідки в ініціюванні замаху на Гітлера.

Одним із безпосередніх учасників події був агент британської розвідки Отто Йон, юрист компанії Люфтганза та перший глава контррозвідки ФРН у майбутньому. Саме він, за деякими даними, поклав вибухівку до портфелю який далі було передано полковнику Штауффенбергу. Розсекречені документи висвітлюють його зустрічі з представниками МІ6 у Іспанії протягом 1943 року, в ході яких він заявляв про підготовку замаху на Гітлера.

Після 1945 Отто Йон став главою контррозвідки ФРН, однак і тут пригоди шпигуна не завершилися. Після урочистого прийому 20 липня 1954 року на честь десятої річниці операції він «раптово зникає» і опиняється у ГДР. Вочевидь, це теж було розвідувальним завданням, замаскованим під викрадення його Штазі (у розсекречених документах ЦРУ теза про викрадення оспорювалася).
Завдання інфільтруватися у Східну Німеччину, схоже, було цікавішим за керування спецслужбою у ФРН.

Також серйозною залишається тема британських звʼязків глави Абверу Вільгельма Канаріса, який встиг по молодості у Першу світову навіть потрапити в полон до англійців. Історія його повернення у Німеччину з Англії в розпал Першої світової пахне дивиною: якимось чином військовополонений прикинувся цивільним і повернувся додому на торгівельному судні.

Канаріса також було арештовано СД після 20 липня 1944 року як учасника заколоту. Зокрема, британським агентом Канаріса вважав і німецький майстер диверсій - Отто Скорцені.

Інший факт також залишається достатньо промовистим: після 1945 року західними союзниками німецька військова розвідка була відновлена (у вигляді організації Гелена) значно раніше ніж Армія Німеччини. Офіцери Абверу не пройшли таку жорстку чистку, як вермахтівці і тим більше есесівці.