Цього тижня на сторінках УП вийшов матеріал за авторством глави ЦПК Дарʼї Каленюк, а також Марії Берлінської та Альони Гетьманчук. Він спрямований проти міністра оборони Умерова, якого ця ж антикорупційна громадськість усього рік тому назад «на руках» внесла на посаду міністра і «запевняла що буде краще».
Перша і головна претензія - «у міністерстві оборони хаос, який Умеров не усунув». Я спробував осилити увесь матеріал, аби знайти індикатори цього явища під назвою «хаос», і побачити якісь шокуючі речі. Втім, побачив звичайне нерозуміння реалій роботи держвідомств і сектору оборони усіма трьома авторами (жодна з яких ніколи не працювала у жодному державному відомстві, або на державній службі). І звісно ж, натягування сови на глобус.
По-перше, я так і не знайшов де там корупція і предметний закид до Умерова щодо корупційних схем, до яких МОУ причетні. А це - основний їх профіль роботи, і питання чому вони взялися коментувати роботу МОУ - відкрите. Якщо є схеми - напишіть про них, і покажіть цифри, подайте у правоохоронні органи заяви. Я тільки за. Але це уже виглядає типовим лобізмом.
Цілих пʼять заступників та інших посадових осіб Міністерства оборони координують роботу з міжнародними партнерами. Автори називають це хаосом, хоча логічно що співпраця з іноземцями річ секторальна - хтось співпрацює з ними по військово-технічним питанням, хтось по закупівлям, хтось по матеріальному забезпеченню, хтось по навчанню персоналу. Але «стояла задача показати хаос»! У тому ж матеріалі фігурує і твердження що «західні партнери постійно просять пояснити хто за що відповідає в МОУ» - теж абсолютно пусте, адже частота постійних комунікацій Заходу з МОУ - від візитів, Форумів, постійних взаємних приїздів, зідзвонів і до банкетів дуже велика. Профільні західні співробітники НАТО, міністерств оборони, оборонних компаній купу раз знайомі з МОУ, причому значно більше ніж з ЦПК та Марією Берлінською. Просто така логіка роботи відомств, і тут не варто сильно дивуватися що інше міністерство за кордоном для них завжди цікавіша ціль для комунікації ніж активісти.
Попри твердження на початку, що цілих 5 посадовців працюють над міжнародними комунікаціями з партнерами, у той же час нижче пишуть що по суті ніхто не координує роботу з міжнародними партнерами. Позаяк одна посадова особа наразі не призначена і є вакантною. Втім, чи це є доказом хаосу? Кадровий матеріал для високого рівня посад міжнародного співробітництва - явище вкрай рідкісне. Вакантність посади (при тому що координують інші 5 людей) не доказ хаосу.
Від усього матеріалу віє типовим для пулу ЦПК вайбом - «це ми вибили для України F16, а не Міноборони» і т.д. Забавно виглядає закид щодо гальмування запуску наглядової ради Агенції оборонних закупівель, з посиланням на документ про рекомендації НАТО. Втім, у цьому ж документі у профільному квадратику чітко вказано, що регуляторні норми для цього мають бути розроблені не МОУ, а Кабінетом міністрів. Ну, буває.
Автори закидають Умерову, що вони нібито від громадських активістів дізналися що термін дії рішення щодо виділених коштів Україні у обсязі 6.2 млрд доларів спливає через місяць. У той же час, як їх не надають не через дії Умерова чи взагалі України, а це потребує конкретних рішень від США і конкретно держсекретаря Блінкена. Про це, йдеться у тому ж пості на який посилаються у самій статті - однак, чомусь бездіяльність США стає причиною критикувати МОУ.
Мій вердикт простий: антикорупційонерам «щось обіцяли» при призначенні Умерова на посаду, або пізніше, а тут стало зрозуміло, що «угода не відбудеться». І тому довелося «відкликати свою підтримку Умерова» і вказати що вони «помилились щодо нього». Як в Радянському союзі: «товарищ Берия вышел из доверия». Тільки ось хто вони, щоб судити діяльність МОУ? Фахівці з держуправління? Ні) Західні партнери? Ні) Фахівці з оборонних закупівель? Ні, адже ніяких масштабних закупівель зброї ЦПК ніколи не проводили) Як і Марія Берлінська). Хто вони? В більшості - люди на межі журналізму і активізму.
Це називається рєшалово.