Сьогодні в Криму проходять путінські псевдовибори, в ході яких чергові бабулєнції з хімозною зачіскою Карлсона з місцевих управлінь освіти по черзі висуваються то від ЛДПР, то від Єдиної Росії.

Мій товариш який в Криму ще в 2010-14 роках влаштовував двіжухи проти рашенів досить чітко мені описав цю категорію людей, що чекали москалів ще з 90х років. Це були типові лизоблюди, які ходили у політиків випрошувати телевізори для шкіл, на додаток прохаючи подарувати їм конкретно фен або набір сковорідок, чи ще якусь фігню.

Мені він розповів, що і досі в Криму є кому точити зуб на усю цю шоблу і насправді Україні буде там на кого опертися.

Він веде свій канал, але це не найважливіше. Для нормальних кримчан Україна досі - не чужа.

І лише зіткнення з Росією зсередини пояснило багатьом, що Москва - не Росія, і та Росія яка прийде буде пахнути третьосортними чиновниками з Ставрополя і рішеннями гебні.

Крим не втрачено остаточно. І цей чел дав мені значно більше віри у це.