Переслано з: 12 зірок 🇪🇺
🇩🇪 Соціал-демократична партія Німеччини перемогла на місцевих виборах у Бранденбурзі. Втім, результат у 30.2% голосів виборців залишає соціал-демократів у регіоні перед важким питанням: а з ким все-таки має бути сформована коаліція в Ландтазі? Кожен доступний варіант відображає своєрідну проблему для правлячої партії: не можна суттєво поступатися ні ключовим опонентам влади з ХДС, ані іншим партіям лівого спрямування, які можуть потенційно забрати у СДПН частку електорату.
Залишається загрозливий для СДПН варіант: сформувати коаліцію із політсилою Сари Вагенкнехт. З одного боку, на загальнонаціональному рівні СДПН і Союз Сари Вагенкнехт явні опоненти, адже вагенкнехтівцям властивий особливо критичний щодо ініціатив влади популістський підхід, а самі соціал-демократи зазвичай вважають їх радикалами та крайніми демагогами з антидемократичними ідеями. Водночас, лідер Бранденбурзьких соціал-демократів Войдке в значній мірі зміг домогтися перемоги саме тому, що виступав у якості критика і дистанціювався від багатьох ініціатив свого однопартійця Шольца.
Перед виборами Сара Вагенкнехт заявляла, що вступатиме до місцевих коаліцій у Ландтагах лише у разі, якщо місцеві осередки партій у даних коаліціях публічно виступлять проти постачання зброї до України з Німеччини. Тим самим, СДПН у Бранденбурзі хоч і перемогли за підсумковими цифрами, однак фактично поставлені на розтяжку між підтримкою курсу влади і протилежним йому консенсусом з вимушеними партнерами по коаліції. Ситуацією уже скористалася німецька Зелена партія, публічно закликавши СДПН не входити до жодної коаліції, де буде поставлено під сумнів допомогу Україні. Коаліції з Сарою Вагенкнехт у Бранденбурзі суттєво заважає коаліція соціал-демократів з Зеленими на національному рівні, і це той випадок де парламентська республіка є важкою вимогою до усіх домовлятися під загрозою втрати влади.
Ситуацію у Бранденбурзі цілком можна порівняти з наслідками виборів у Тюрінгії, які відбулися на початку вересня. Спроби домовитися про коаліцію для переможців в особі ХДС наштовхуються на кілька значних розломів між партіями: по-перше, між ідеологічно правими ХДС і їх лівими опонентами з СДПН, Союзу Сари Вагенкнехт та Партією Зелених, по-друге між класичними партіями («фолькспартай») - ХДС і СДПН проти нових популістських сил радикальнішого спрямування (Альтернатива для Німеччини, Союз Сари Вагенкнехт, Ді Лінке). Зважаючи на відносні електоральні успіхи AдН і Союзу Сари Вагенкнехт, саме питання про формування коаліцій стає дуже важким для ключових партій. Ігнорувати роль популістських радикальних рухів стає важче, позаяк створення строкатої коаліції усіх «не-популістів» / спроба повторити ідею коаліції «Ямайка» (обʼєднання досить різних між собою ХДС, Зелених та Вільних демократів) виглядають неприроднім кроком.
Зважаючи на ситуацію з коаліційними перемовинами між ХДС, СДПН та Союзом Сари Вагенкнехт у Саксонії та Тюрінгії, свіжі дебютанти виборів - крайня ліва партія Вагенкнехт цілком імовірно увійде до регіональних коаліцій у Ландтагах. А це, так чи інакше, посприяє реалізації цього сценарію і щодо Бранденбургу. У підсумку у трьох регіонах колишньої НДР буде сформована система дещо відмінна від політичної ситуації в усіх інших регіонах: тут концепція санітарного кордону про невходження до владних коаліцій крайніх лівих та крайніх правих політсил буде серйозно порушена.
Водночас, цілком можливо саме місцеві вибори у Бранденбурзі та Тюрингії стануть своєрідним тестовим майданчиком для пошуку відповіді: «що робити, коли радикали набирають третину голосів і більше?». Ця електоральна ситуація цілком закономірно буде підштовхувати партії змінювати свої електоральні та ідеологічні стратегії у майбутньому.