Переслано з: 12 зірок 🇪🇺
🇪🇺🇺🇸 В Європі не очікують від американських виборів нічого. Нічого хорошого.
Цьогорічна американська передвиборча кампанія, здається, лишається абсолютно поза увагою європейських політиків. І справа тут не виключно в мовчазній дипломатичності.
На відміну від емоційного 2016 і дещо стриманішого 2020, цьогоріч європейці не бачать суттєвої різниці між обома кандидатами в питанні співпраці з Європою.
Звісно, всі визнають непередбачуваність і нераціональність Трампа з його скептичним ставленням до ЄС, проте президентство Байдена продемонструвала, що тріщина в трансатлантичних стосунках – це тренд, а не випадковість.
Хоча в питанні оборони Байден демонстрував відданість американським гарантіям безпеки на континенті, політична ситуація в Америці загалом, зокрема з Конгресом під контролем Республіканців, однозначно штовхає Європу на самостійний шлях.
Але от що стало дійсно аргументом на користь стратегічної автономності Європи, то це IRA (Inflation Reduction Act) – комплекс американських ініціатив, спрямованих на субсидіювання власного виробництва і захист американського ринку, що всупереч принципам вільної торгівлі, поставило європейський бізнес в дуже скрутне становище.
Незважаючи на результати виборів в США Брюсель та Старсбург налаштовані на самостійне плавання. Підсилюючі конкурентоспроможність власної промисловості, захищаючи свої торговельні інтереси та консолідуючи оборонні спроможності.
Президентство Трампа буде для Європи черговим стрес-тестом. Проте президентство Камали не принесе суттєвих покращень в трансатлантичні стосунки. Визнаючи всі ризики другого терміну епатажного республіканця, деякі європейські політики зізнаються, що його перемога може принести необхідний імпульс в прийняття складних та ключових рішень. Одним з прикладів може бути ідея спільних запозичень через євробонди для фінансування військової допомоги України, якій наразі опирається Німеччина та Нідерланди.