ГОЛОВНИЙ ТЕКСТ ТИЖНЯ ПРО ВИБОРИ У США

Чому Трамп переміг і це було не дуже зрозуміло завчасно?

Більшість соціологів давали хоч і дуже дрібну та помірну, але все ж перемогу Харріс. Водночас тенденція до перемоги республіканців була виражена поза дослідженнями громадської думки в стилі «за кого ви проголосуєте на виборах». Пряме питання в лоба до виборця не є єдиним засобом дослідження його електоральної поведінки і тим більше спроби прогнозувати результати виборів. Є до речі не зовсім видима у нас суперечка в західній соціологічній думці - конфлікт між «власне соціологами», які всіма ногами опираються на соціологічну теорію, різні досить широкі і наративні пояснювальні моделі, і «pollster-ами», які якісно збирають цифри по електоральним вподобанням виборців, але і на цифрах часто все завершується.

Чому такі опитування не завжди працюють як від них того очікують? Факторів декілька. Основний і головний - мобілізація виборця у дні голосування не завжди виборцем запланована. Більшість виборців аполітичні в широкому сенсі (хоча звісно мають преференції), а певний відсоток взагалі робить підсумковий вибір вже у кабінці для голосування. Абсолютно нормальне явище, коли виборець у понеділок каже соціологу, що піде на вибори, а потім у неділю туди не йде бо забуває, не хоче, передумав, або розчарувався. Політичні преференції виборця дійсно більш стійкі, і від вітру не змінюються, однак змінюється готовність до мобілізації.

Момент номер 2. Зняття Байдена з кандидатства було руйнівним для демократів з двох причин. По-перше, воно підтвердило, що «конспірологія» про стан його здоровʼя який заважає виконувати президентські обовʼязки це ніяка не конспірологія - а такі речі найбільш чуттєво бʼють саме по підтримці moderate виборців які однаково стежать і за республіканцями, і за демократами. Висування Камали Харріс було сигналом кризи демократів, яку було важко не розгледіти навіть не будучи прихильником Трампа.

Момент номер 3. Час - ресурс який значно важливіший для виборів ніж гроші. Назавжди це зафіксуйте, якщо запланували собі політичну діяльність. Передусім тому, що нестача часу в кампанії (а саме це стрижнева проблема кампанії Камали Гаріс) не компенсується грішми - і до речі, Камала тут мала перевагу над Трампом у 300 млн доларів більшого виборчого бюджету. Між іншим, тенденція давня - демократи вже не першу кампанію мають перевагу над республіканцями, і це не зумовлювало ані виграшу, ані програшу. Бо окрім «кількості доторків до виборця» є ще «прохідність меседжу» - у політиці є теми які летять краще, є теми які зачахнуть навіть при мільйонних вкладеннях. Виборча кампанія далеко не завжди може бути успішною якщо кандидат став кандидатом менше ніж за півроку до виборів, особливо якщо події відбуваються в одній з найбільших країн світу. Інший важливий ресурс: іміджевий - у Камали Гаріс відчувалася «нестача біографії», «брак виключності», «брак сильного шляху», який їй можна було би приписувати в ході виборів. Ось Рейган і в нього стріляли, ось Тедді Рузвель він голими руками на полювання ходив, ось Трамп - «йому злі еліти вставляють палки в колеса», знову таки замах який-не-який теж мав місце. А що було у Камали? Успішна карʼєра без серйозних плям, а потім кілька разів стрибок вгору з волі партійної номенклатури у вимушених критичних обставинах? Мало біографії, мало. А вона так і залишається критичним ресурсом: попри усю свою прагматику, США обирають все ж «виключні характери» і Байден тут був більш стійким солдатиком, ніж Камала.

Момент 4. Ідеологічно демократи пішли глибоко вліво від «медіанного виборця». Деякі графіки це непогано ілюструють. Попри усе, Республіканці теж радикалізувалися, але є важливий момент: не настільки сильно, і по-друге для демократів медіанний виборець - значно важливіша величина, ніж для республіканців. Чому? В 2020 році електорат Байдена - «ідеологічна коаліція» навколо нього включали в себе необхідних 39% центристів (moderate) і 52% лібералів - у той час як у Трампа це було 70% консерваторів і 25% moderate.