А, і ще. Статус «гонимого» - один із найбільш бажаних для кожного українського політика.

Якщо вас не знищують, а просто «легко шльопають», посполитий дуже смакує це. Бо пересічний громадянин здебільшого вважає себе таким самим гонимим умовним циганом в кібітці, а не вусатим куркулем-дерилюдом. Так, звісно багатьох людей змогли вже навчити, що ОПЗЖ це портал Сатани. Але ж далеко не усіх.

І масовість несприйняття проросійських тез компенсується все більшою концентрацією самовідчуття «гонимості» тих, хто досі їх десь пережовує хоча би на третину. А це - річ дуже мобілізуюча для того, аби все ж піти і вкинути бюлетень, або написати в коментарях Бойку чергове «дякую за позицію».