Якщо вже всі пишуть про Портнікова, то напишу про Портнікова.

Головною проблемою за яку не люблять Портнікова і за яку йому прилітає є певний стиль повчання. Тупі українці наголосували то, тупі українці наробили сьо. З одного боку ніби виглядає правдоподібно, але фактично відштовхує багатьох зверхністю (хоча і концентрує навколо себе іншу категорію - посипачів голови попелом за будь-яких обставин).

Вчити і повчати це речі, все ж, різні. Позаяк важко навчити людину у стилі «ви варвари», «народе мій немитий», бо перше що людина відчуває - бажання закрити вкладку, або послати.

Фактологічно Портніков звісно правий в тій сентенції про війну і депутатів, про «масову війну», яка прийшла як концепція порівняно недавно. І навіть про її взаємозвʼязок з демократією, і я би ще додав і з масовою освітою. Тицяти ворога ратицею в 16 столітті міг і безправний безграмотний холоп. Для того аби бути мехводом в 1950х потрібні уже якісь хоча би базові права, а ще якась хоча би базова освіта. Демократія походить з воєн нового типу. Право на освіту і загальні громадські свободи - в тому числі адаптація держави нового часу до воєн нового часу.

Але ніхто ніколи не почує це і не буде вдумуватися в змісти, якщо немає нормальної подачі. І «бути Вашингтоном з новим і праведним законом» в добу соцмереж практично безглуздо, бо це завідомо відштовхує і створює зайвих ворогів.