Навіщо в Білому домі зʼявився Ілон Маск?

Відповідь була зрозуміла одразу, оскільки Маску сформували конкретну функцію яка не передбачала успішних наслідків, бо повʼязана з політичною боротьбою. Завдання Маска - викинути демократичні кадри там, де це було можливо хоча би в теорії. Очевидно, що ця роль для політика виглядала би руйнуванням карʼєри, адже саме по ньому була би спрямована хвиля критики опонентів. Так, Маск і був громовідводом для команди Трампа, який використали, аби не мазати своїх, потрібних для більш довгої політики. Суто політтехнологічна функція, буквально «підписний фунт» у питаннях іміджу і легітимності.

Саме тому я досить давно перестав звертати уваги на ідеї Маска, які він озвучував. Багато хто досі і далі робив з них якісь висновки про те «як думає Білий дім». Насправді це була людина-функція, в 2024 році людина-функція тримача медійки Республіканців в соцмережах, і своєрідний топ-блогер номер 1, який своїми охопленнями підживлював їх кампанію. Попри те, що загальний виборчий бюджет демократів у 2024 був більший за трампівський, саме медійну перевагу по охопленнях забезпечив Маск і ряд наближених дрібніших мозгомийок на платформі Х.

«Ой подивіться що Маск сказав». Після виборів далі уже було абсолютно байдуже. Людина-функція, і функція була уже не в тому аби говорити. Подальша функція Маска була в тому, що стати тією козою з анекдоту, яку «виймуть з хати», і всі будуть думати що «полегшало». Йому ставили за завдання підписатися під дуже небезпечною іміджево ідеєю зупинити своєрідний «марш через інституції», який проводили демократи з початку 2010х, коли ще більше переорієнтувалися на кола держслужбовців та університетських професорів як на середовища, які мають бути під впливом.

Маск не зовсім зупинив, але кинув під цей потяг монетку, пожертвувавши трохи своєї репутації (яка не дуже йому і потрібна, бо він не політик, які б йому не дали посади).