Переслано з: хто такий Юнкер
Величезна кількість людей не усвідомлює однієї істини: перевага Росії у війні — це не провина жодного (навіть найбільш кінченого) українця. Це закономірність, зумовлена співвідношенням військової потужності та геополітичних факторів.
Безперечно, якби наше суспільство й державний апарат були більш свідомими щодо питання виживання країни, ми мали б значну перевагу, і ситуація була б не такою критичною. Проте ключове слово — «якби».
У будь-якій державі завжди будуть:
🛑Зрадники.
🛑Ухилянти різного штибу — люди, які уникають навіть самого поняття обов’язку.
🛑Апатичний охлос — населення, яке гордо ниє вечорами на кухні та в інтернеті, але при цьому не приносить державі жодної користі. Цікавий факт: це улюблений ресурс державного апарату!
🛑«Вища еліта», яка дорвалася до кормушки. І ще один цікавий факт: якби серед населення не було попередніх трьох категорій, то й ця — з імовірністю 99% — не виникла б.
Ці категорії були й будуть у всіх війнах, у всіх державах. І варто визнати: ми просто опинилися не в тому місці й не з тим сусідом. Бо без Росії ця боротьба була б просто постійною працею над собою — як суспільством і як державою.
А ще важливіший факт, який варто прийняти: у нас немає іншого вибору, окрім як боротися. Незалежно від того, яким буде підсумок цієї боротьби. У цьому світі ніхто й ніколи не рахується зі слабкими. Ніхто й ніколи не буде зважати на думку лизоблюда — бо він лизоблюд.
Передбачити успішний чи провальний фінал війни може лише Бог — або брехун.
⏩Висновок простий, хоч і складний у реалізації: робити максимум на своєму місці, змінювати все довкола себе на користь держави.