Нотатка по становищу.

Протест у Києві був як для антикор тематики дійсно багатолюдний. Але є одне але.

Це все не електоральні масштаби, які легко ігноруються владою і політикумом за бажання. Популярність і авторитет НАБУ / САП - річ дуже нішева, визнається далеко не усіма і навіть не більшістю і їм дійсно бракує «історій успіху» зрозумілих і відомих більшості українців.

Не ігноруються лише фактори взаємин із Заходом. Це реально головна причина чому антикор вертикаль має значення і постійно фігурує як топ-фактор у політ просторі.

Сформувати успішну «внутрішню коаліцію» на підтримку реформ нікому з поколінь укр антикорупційних організацій так і не вдалося за межами своєї бульбашки. І я не про НАБУ / САП, а про наближені до них громадські організації і рухи. Це все соціологічна ніша з невеликою математично кількістю постійних учасників, яка досить рухлива і активна, продукує контент і якусь медіа активність, але має низьку стелю для зростання далі.

У більшості людей в Україні є доволі стійкий запит на викорінення корупції. Це правда. Але лояльність до деталей і увага до конкретних органів все одно або ніяка, або точкова. Ці інституції мало асоціюються з глибокими якісними змінами у пересічних громадян. І так чи інакше, антикор течія не змогла реалізувати головної задачі яка над нею нависала: стати зрозумілою посполитим.

Можна сказати що посполиті «самі винні». Тільки у гір зазвичай не прийнято ходити до Магомедів.

Той, хто програє бій за комунікації з масовим споживачем, того в політичних питаннях «розбути» стає аж дуже легко.