Суворість і складність планів по врегулюванню війни РФ проти України компенсується неможливістю їх реалізації.

Тому обʼєктивно не бачу сенсу бігати з кожним таким елементом драфту якогось чергового плану і кричати «ось це нова реальність, копаймо під неї помиральну яму необхідної глибини».

Жоден з продемонстрованих списків ідей, планів, пропозицій ще не був прийнятний для обох сторін.

Причин тому маса. Перша і основна: РФ не планує так просто взяти і подарувати американцям бажаний необхідний такий потрібний договорняк. Передусім тому що американська адміністрація своєю трясучкою сама завищила ціну цього політичного рішення, тож РФ будь-що продаватиме задорого.

Ну і головне. Китай нікому такі «кидки» не дозволяв і не прощає. Ніякі «схеми» з великою пʼятіркою і союзом кудлатих держав він від США не приймає. Більше того, Китай не приймає і схем з «великою двійкою» - G2 Китай-США, яку Трамп уже возив Сі Цзіньпіну. Китайці на своїх деяких майданчиках виражали однозначний скепсис щодо цієї ідеї, та і стратегічна цінність незрозуміла.

«Велике перезавантаження» потрібне лише США, які не тягнуть ролі гегемона і старшого в хаті, тож шукають якусь іншу роботу опісля довгої служби «глобальним жандармом». Велике «перезавантаження» потрібне і РФ, але це перезавантаження для них прокладає роль в стилі осіб ромської національності на пероні вокзалу «віддай, а то буду плюватись».

Перше що завжди раджу: не сприймати кожен день як «доленосний» і не слухати чудових хуйових промов про те що «цей тиждень/місяць/рік може стати вирішальним для України/Світу/галактики/чужої мамки». Ніхто нічого не знає і нічого нікуди не рухається.

Війна продовжується і вона є первинною реальністю, яка крутить навколо себе все інше, включаючи глобальну політику. Те, що медіа не відображають цього факту як ключового пояснюється здебільшого тим, що так працює система виробництва інформації, так влаштоване наративне поле сучасності.