Взагалі у випадку з Мадуро, не треба було йому сильно бикувати на маленьку, але таку нафтову і необхідну американській корпорації Exxon Mobil Гайяну.

Оці погрози вилізли йому самому боком. Точніше, я думаю вони пришвидшили операцію і створили необхідний пазл на столі у Трампа, принесений нафтовиками, які тепер планують освоювати ті венесуельські 300 млрд барелів.

Хоча безумовно Венесуела і без цих вибриків Мадуро і так була ціллю. Як і інші пазли глобальної нафтової мережі що не орієнтується на США, і дивиться в бік Китаю.

Важливо також і те, що велика частина венесуельської нафти - це паливо для ВМС Китаю. Причому частину того палива Китай забирає у Венесуели просто так, за борги яких набрався режим Чавеса-Мадуро.

Це не війна з конкретним Мадуро чи конкретним режимом у конкретній країні. Це такий же елемент глобального пазлу, повʼязаного з нафтою як і бойові дії та тиск на Іран.