Домовленостей про збереження взаємних обмежень у звʼязку з завершенням дії договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між РФ і США немає - Державний департамент США.
Ця новина пройшла трохи контурно і непомітно, але загалом є дуже виразним маркером. Один із однозначних символів глобальної стабільності - договір ДСНВ на наших очах пішов в минуле без жодної гарантії продовжитися далі. По суті цей договір обмежував ядерні сили США і РФ, змушуючи триматись певного паритету, однак із появою нових ядерних гравців і їх потужностей, та і розмиванням американської сили в усіх вимірах у світі він де-факто втратив цінність для його підписантів.
Передусім кінцевим бенефіціаром рішення не продовжувати договір є саме США. Їх вибір на користь його збереження був би ще одним анахронізмом з світопорядку минулого і це зумовило небажання США далі волокти на собі цю конструкцію. Нині РФ і КНР мають сумарно більше ядерних боєзарядів ніж США, а сам Китай не збирається бути частиною договору. На практиці це яскраво ілюструє тезу про підрив гегемонічної стабільності США, який змушує їх відмовлятись від ними ж випрацюваних раніше правил. І тема з договором ДСНВ - саме з таких.
В довгостроковому плані право бряцати ядерною зброєю для РФ хоча і виглядає нібито бажаним, однак не дає самій РФ більше можливостей, ніж вона для цього має. Водночас, це розвʼязує руки Штатам у формуванні ядерної переваги і наздоганянні сумарного потенціалу РФ та КНР.
В підсумку РФ буде змушена витрачати кратно більші кошти на ядерну зброю, модернізацію арсеналу та його обслуговування. І це парадоксально хороша новина, адже гарантії ядерної безпеки для РФ просто давали росіянам більше можливостей для вивільнення коштів на інші, неядерні військові проекти.
Чи могли США задомінувати назад у старій рамці правил? Ні, не могли, адже для цього потрібна була б добровільна згода КНР обмежити свої ядерні сили правилами, які китайцям нічого не дають. Тому, в цій трилемі з ядерною зброєю від збереження стабільних договорів найбільше вигравала саме РФ, позаяк вона суттєво економічно відстає і від КНР, і від США.