В звʼязку з розвалом давно уже похованої угоди ДСНВ гучно прозвучала і тема про спільну європейську ядерну зброю. По суті, заяву Мерца на Мюнхенській безпековій конференції про потребу для ЄС мати свою систему ядерного стримування (часом пестливо названої парасолькою) можна вважати ключовою новиною з усіх, що прийшли з полів конференції.

Головною проблемою, як і з усіма європейськими оборонними питаннями, є проблема вибору ключової концепції. По цій темі сторони можуть нескінченно перетягувати ковдру і борсатися в трьох соснах. Франція має автономну від НАТО ядерну зброю, і це її важлива перевага, однак економічні і політичні ризики суттєво підважують її спроможність навʼязувати свою логіку цьому діалогу.

На противагу Франції, Німеччина не має ядерних технологій (закриття АЕС буде ще довго їм відгукуватися неприємними наслідками), втім має політичне і економічне лідерство в ЄС. Позиція німців більш стримана: вони хочуть мати європейську ядерну зброю як підсистему НАТО в регіоні, не виводячи справу за межі Альянсу.