Завтра, у вівторок 7 квітня увечорі стікає час ультиматуму Трампа на адресу Ірану. Так чи інакше, ми не бачимо багато перспектив для дипломатичного врегулювання, адже обидві сторони йдуть за сценарієм winner takes all. Що точно я би очікував уже завтра - серйозне посилення усіх можливих ракетних та бомбових ударів з боку США на адресу Ірану, на цей раз остаточно націлених на інфраструктуру. Звісно, у інтереси США входить і оперативне розблокування Ормузької протоки, однак тут їм не обовʼязково дуже сильно спішити (на відміну від умовних ЄС, які залишаються залежними від зовнішніх енергоносіїв) і сказати що є якась «розумна механіка» як США зараз можуть перевести свою тотальну військову перевагу у оперативну можливість не можна. США вибомблюють Іран, що втім не розблоковує протоку.

Водночас, у Вашингтона тотальне воєнне домінування в повітрі і можливість повного знищення іранської інфраструктури. Іран розраховує на те, що США не ризикнуть проводити масштабних операцій наземно і відступить.

У що я не дуже вірю, по тій причині що для США нинішні події навряд чи виглядають дуже загрозливо - втрати невеликі, а ріст цін на нафту їм особливо не страшний. Втім, бажання уникнути повномасштабної операції у США все-таки простежується.