У такій ситуації як ніколи яскраво видно деякі сховані від масового ока сторони питання.

Big Deal дуже потрібний Білому дому, а не Ізраїлю. Для Ізраїлю «загрузання» амерів по вуха в регіоні - потреба. Для США - ризик, якого всіляко уникають. Стратегії США майже усі зараз крутяться навколо «чік-чірік і в домік». Згадайте докупи вчорашню інфу з NYT, про те що це саме Нетаньяху був для Трампа гарантом що переконував мовляв режим в Ірані паде від авіаударів. У той же час Рубіо ставився до цього відверто скептично, а Ді Венс негативно ставився до усієї ідеї з якими б то не було силовими операціями взагалі.

По-друге, у самому Ірані теж є «дві башні». Очевидно одна - КВІР і максималісти з радикальними підходами, інша - більш налаштована на «проміжні результати» верхівка держави у вигляді Уряду, президента і тд. Різнобічність їх підходів виражається і тепер, коли Іран призупиняє хід суден через протоку навіть не внаслідок ударів проти себе, а через тиск на власних проксі (ким власне і є Хезболла у Лівані).