Тут, до речі, дуже цікавий момент.
1. Він до цього був спікером парламенту і за законом якраз і мав очолити державну владу в умовах надзвичайної ситуації.
2. Він проголосив себе не президентом, а виконуючим обов'язки президента.
3. Якщо звернутися до досвіду революцій, заколотів та переворотів нашого часу (а їх, хвала Аллаху, в останні роки було достатньо), то об'єднання заколотників навколо єдиного центру влади - це якраз те, що потрібно робити одразу, щоб уникнути розвалу єдиного фронту та поглиблення подальших деструктивних процесів в державі.
Правильність таких кроків ми можемо побачити навіть не на прикладі якихось далеких країн, а нашої власної, при чому дуже недавнього періоду.
В умовах нашої славної революції та зміни влади шляхом перевороту один із керівників заколотників так само, будучи спікером, був проголошений виконуючим обов'язків президента та об'єднав під своїм керівництвом виконавчу та законодавчу владу.
Коли країна була в умовах революції, відсутності легітимної влади, безвладдя, президент знаходився невідомо де, і все летіло в напрямку жіночих статевих органів - Турчинов стає спікером парламенту 22 лютого, а вже 23 лютого проголошується виконувачем обов'язки президента. Ці посади він займає протягом кризового періоду переходу влади, закріплюючи її за заколотниками, та знаходячись на посаді спікера парламентудо до 27 листопада, а президента - до 7 червня.
Таким чином одразу створюється єдиний центр державної влади, що бере в руки ситуацію в країні та протидіє деструктивним процесам, що наростають. Зокрема саме Турчинов створює антикризовий штаб та віддає розпорядження про початок АТО. Звісно при цьому грубо порушується принцип розподілу влади на законодавчу і виконавчу, оскільки й ту й ту очолює одна людина, взагалі сам статус в.о. президента з правової точки зору абсолютно безпрецедентний і неконституційний. Це, до речі, може поставити під сумнів всі прийняті ним рішення, зокрема розпорядження про початок АТО, і поставити питання про кримінальну відповідальність за їх реалізацію - у випадку якщо політичний консенсус зміниться. Але переможців не судять, щонайменше поки вони переможці.
Озираючись назад, ми можемо прийти до висновку, що все було зроблено абсолютно правильно: людина, що очолила до цього законодавчу владу, парламент, який в таких умовах виступає як єдиний легітимний орган вищої державної влади - стає виконувачем обов'язків президента, як керівника держави, об'єднуючи таким чином виконавчу та законодавчу владу під єдиним керівництвом. Законність зміни президента революційним шляхом в будь-якому разі буде шкутильгати на обидві ноги, але революційна необхідність це виправдовує.
Тобто, те, що робить Гуайдо - це цілком непогана методичка для заколотників, яка свого часу спрацювала і в нас: "Як зробити успішну хунту: посібник для чайників".