Автор розписав власну позицію про великі обміни полоненими
Довго думав над власною позицією про ці всі великі обміни і зараз все вам роспишу:
1. Цей обмін був необхідним і однозначним результатом Нормандських перемовин, бо це ледь не єдина річ на яку у всіх може бути лише одна позиція - заручників треба звільняти. У Росії просто не було іншого виходу, крім як погодитись. Тим більш вона вже це робила раніше. Але щоб не виглядати слабаком (у них там це дуже не люблять) потрібно було принизити Україну. І видача усіх цих бандитів, терористів та беркуту - ідеально пасвала під сценарій приниження та терору. Такий собі дипломатичний гібридний тероризм у виконанні сусіда. Бо ці всі наші заручники насправді їм взагалі не треба, в Росії людей не дуже цінують, там не плачуть над загиблими на Донбасі. Тому більшість звільнених їде в Росію в нікуди. Крім беркуту, ці там знайдуть роботу.
2. Для Зеленського конче необхідна була велика перемога у напрямку миру до Нового Року - і він її отримав. Великою ціною, але він з радістю її оплатив. Тепер буде багато пафосу у новорічній промові, звільнення людей і наближення миру буде для Зеленського говоним козирем ще довгий час.
3. Тепер моя особиста думка. Я над не довго міркував і вирішив, що для мене інститут покарання - не є великою цінністю і метою. І тому я не буду довго плакати, що в тюрмі не сидять беркутівці чи Лусваргі. Головне, що вони не ходять по нашим вулицям і не служать в поліції. Аналогія. Уявімо, що ваш друг, колега чи знайомий у певній ситуація показав себе останнім мудаком і повів себе негідно. Ви образилися, і спочатку ви бажаєте зробити йому зле та помститися. Але подумайте, чи принесе вам це користь? Ви витратите на помсту ресурси, час, а вона хоч і зробить іншому боляче, але не факт, що чомусь навчить. Набагато корисніше взяти з цього урок. Типу, ага, ця людина може повести себе як мудак, тому треба бути готовим до цього і або уникати його, або не вестись та більше не довірятися. Це принесе куди більше профіту. Так і тут. Сам факт наявності мудаків за гратами з довічним ув'язненням це, звичайно, приємно, але що і кому це дасть? Більше того, ресурси на утримання будуть витрачатися невідомо на що. Куди зручніше сослати мудака в Росію, ніби в Сибір. Так само я дивлюсь і на Путіна, я взагалі не бажаю, щоб він страждав, мені куди важливіше, що моя країна тепер не велась на ці всі східні інтеграції готова була дати інтервенту по зубах. Це буде куди більш корисно.
4. Суд над Беркутом йде вже 6 років. Ну реально, у нас було 6 років і політична воля. Я, чесно, не знайомий з обігом справи, але мені здається, що якби там були беззаперечні докази вини цих людей, то їх би вже тріумфально засудили. А так, за цим процесом було соромно спостерігати. Ця вся справа майдану для мене якась велика загадка, але схоже вона дійсно надто мутна, щоб насправді дочекатись по ній нормального рішення. Сподіваюсь, що хоч щось в результаті ми дізнаємось. Але, думаю, 6 років мало бути достатньо, щоб витягнути з Беркуту всю можливу інформацію і їх теперішня відсутність, думаю, не так сильно вплине на процес.
5. І останнє. Це забавно, але у Зеленського є всі шанси через пару років отримати Нобелівську премію миру. Там люблять людей, які досягають миру будь якою ціною. От почитайте про кейс прем'єр-міністра Ефіопії Абі Ахмед Алі.
