Автор розповідає про зустріч з адольфовичем у 2010 році
Час розповісти і власний досвід сприйняття Адольфовича. Я не проти сказати погане про небіжчика, тому почнемо.
Вперше я з ним пересікся у 2010 році. Це був дуже цікавий для мене рік. Літо тоді встановило рекорд по температурі за історію спостережень і я раптово натрапив на концерт в парку Горького. Концерт був саморобний і присвячений боротьбі за цей самий парк від вирубки, через нього мали прокласти дорогу. Там вже стояли намети і я залюбки залишився там ночувати. Атмосфера була класна. А зранку почався двіж! Прибігли тітушки і почали нам влаштовувати рознос. Виявилося, пацан, що править містом і має статус в. о. мера (Добкін тоді пішов в губернатори і звільнив крісло), має свою позицію до протестів і буде давити їх жорсткою і тупою силою. Літо було наповнене махачами з будівельниками. Це було дуже цікаве протистояння, в його ході вдалося, наприклад, познайомитися і поспілкуватися з Аваковим, Карамзіним, Тимошенко і ще рядом менш відомих, але цікавих людей. Якщо коротко, то війну ми програли, а Кернес став моїм особистим ворогом. Я, наприклад, тикав йому дулі і малював плакати при можливості, коли бачив десь на сцені.
Знайомства в парку дозволило мені познайомитися з людьми наближеними до Авакова і восени я двіжував вже в іншому напрямку, працював на пана Арсена на виборах мера міста. По суті я теж був тітушкою, але не злим, добрим. Ми охороняли мітинги, розклеювали листівки і виконували різну веселу і не дуже роботу. Вибори ми програли, але різниця була мінімальною. Тим не менш Кернес лютував і після них розніс всі осередки Авакова, які я знав, самого Авакова загнав у Італію кримінальними справами, його активи віджав.
А далі було серйозніше. Наступного разу він намагався мене дістати (не особисто, канеш) під час майдану. І це окрема велика тема. Генадій віртуозно воював проти майдану і робив нам синці різними способами, в основном тітушками. Але апогеєм став його виступ перед ватною публікою, яка майже відразу після цього самого виступу пішла на штурм адміністративних будівель. Це саме він зібрав тисячі людей на площі, саме він правильно їх налаштував і всі ці накручені люди пішли вслід за росіянами, що почали захоплення адмін будівель по місту. Я це дуже гарно знаю, бо я там був. Я був на площі і воював проти натовпу і особисто бачив і козаків з Бєлгороду в перших рядах і салтівських шавок, які грабували будівлю за росіянами. І цю битву, що цікаво, ми теж програли, але саме тут шанс померти був найвищим.
А от останні роки в живу з Кернесом я не пересікався. Та і його стан на інвалідному візку явно вплинув на його мобільність і здатність особисто вриватися в двіж. Тим не менш, він вдало перефарбувався, став під крило Порошенко і скрипів зубами коли розумів, що в ці часи так просто на активістів вже не стрибнеш тітушками чи грубою силою. Але добрішим він не став. Я бачив ті самі методи у війнах за вплив над активами і як він розправлявся з ворожим бізнесом. Тому мудаком він лишався до самої смерті.
Коротше, як бачите, з таким досвідом мене вже не можливо було купити ні рівним асфальтом ні газоном в парках міста. І сьогодні це протистояння моєї молодості можна вважати завершеним. Адольфич, ти мене перемагав, але бажання протистояти в тебе погасити не вийшло ні в кого з нас. Я бачим одних і тих самих людей, як в боях за парк, так і потім на Майданах, а деякі з них майдан і не пережили, сподіваюсь вони плюнуть в тебе на тому світі. А Шевельов ще й вріже. Амінь.
