Росіяни на боці україни поступово втрачають надію через апатію і жах
Я також спілкуюсь з деякими росіянами, більшість з них цілком на боці України (ну, з даунами я б і не спілкувався сильно) і от я спостерігаю, як після проблиску надії, що вони теж будуть звільнені від терора влади поступово на них накочується апатія і жах. За їх розповідями купа людей намагається покинути Росію, ніхто не бачить жодного майбутнього, всі відчувають швидке наростання катастрофи та грандіозної за масштабами біди і просто не знають що тепер робити. Їх стає жаль, навіть не дивлячись на те, що на них теж лежить значна частина провини.
У зв'язку з цим, присвячую позачергову музичну павзу усім росіянам, які були вірні дружбі з Україною всі ці роки, але які були в жорсткій меншості і без надії страждали під пресом російського терору. Ця пісня стара, але ДДТ виклали її знову вчора.
