«Молодой человек, это не для вас написано!»
Історична промова президента Байдена в Варшаві – дійсно історична. З перших фраз було видно, що спічрайтер підготувався серйозно. Відсилки на часи Холодної Війни є певним тригером для Західної Європи.
Треба все дивитись, не вириваючи з контексту. Перше: Байден відвідав американські війська на кордоні Польщі, поки продовжуються перекидання військ та посилення контингенту. Про це я писав раніше.
Жодне західне ЗМІ не пише про перекидання бойових угрупувань НАТО до кордонів. Все ми дізнаємось або з соцмереж, або від незалежних журналістів. Аж такої секретності не було давно. Або ніколи.
По-друге, Байден відвідав табір біженців. Там йому задали питання «Як ви ставитесь до Путіна?», на що президент США відповів: «Він мясник». Важливий момент. Це вам не українська політика, де Геннадій М-ль посилає політика вслід за російським кораблем. Тут так не робиться.
Подібні кроки ретельно продумуються. Коли вони виконуються – ви це бачите. Поступове зростання різкої риторики свідчить про підготовку суспільства до певного градусу. Так свого часу було з уже забутими Саддамом та Мілошевічем. Тепер вони, власне, забуті.
По-третє, Байден вказав у своїй промові дві важливі речі. Захід буде нести втрати та страждати в цій боротьбі. А Путін не має права залишитись при владі.
З цього часу починаються перегони конгресменів та сенаторів. Хто гучніше крикне, що треба буде бомбити Москву до неоліту? Це ж не Байден скаже, це певний сенатор. А за ним – і виборці теж.
Треба завжди тримати в голові те, що такі промови направлені не для України та українців. Вони працюють виключно на Захід. Війна буде. Вона не почнеться завтра – але те, що вона почнеться, вже зрозуміло після сьогоднішньої промови.
В московських колах ще є час вмонтувати Путіну табакєрку в мармизу: розгортання бойових порядків потребує певного часу. Це остання можливість, подарована Заходом. Інакше Белград-2.
Але те, що ми відтепер живемо в часі нового світового порядку - це остаточно вирішено.
P.S. Якщо ви не помітили, біля Дуди сиділа Тихановська. Про неї й поговоримо наступного разу.
