Насправді усі ці картини зі звільнених місць, це одне з найтяжчих вражень цієї війни.

Навіть Маріуполь був не таким важким, там це можна пояснити, там оточення і міські бої, там абсолютний жах війни.

Бидлість солдат глубинної Росії теж можна якось пояснити, ну не бачила люлина плаского телевізора у житті, от захотів вкрасти.

Але масштаби злоченів просто по відступу це щось абсолютно людожерське, це не можливо пояснити, це ж не банди ісламістів, це регулярна армія! Я вам не всі розповіді публікую, там абсолютно люті і страшні є історії. Щось подібне, думаю, відчували солдати, які гнали німців у 2 Світову і натикались на концтабори. Такий от шок від звірства противника. Звірства не над військовими, а просто над жителями міст, які вони «звільняють». Шок від умов їх располаг, того срача, шок від ставлення до своїх колег загиблих, які вже місяць гниють на узбіччях, шок від їх спокійності, адже багато які трупи ледать просто під ногами і ніхто їх не прибирав.