Емігранти викликають фізіологічне безпокоя

Не можу цього пояснити, але мене чомусь страшно бісять емігранти. От здавалось би, ну це їхнє життя, яке мене взагалі торкається, ніяк не відноситься, але на якомусь чисто фізіологічному рівні бісять і все. Взагалі не знаю чому.

При чому мова не лише про зміну країну. Он коли хтось з друзів переїжджає з Харкова до Києва, бо то столиця, то теж неабияк напрягає, он навіть ТНМК через це напрягають. При чому я ж сам не в Харкові народився.

В такі моменти хочеться увірватись у якийсь затишний та відсторонений світ героїв, типу якогось Жадана та інших харківських волонтерів, хреначити разом з ними на захисті свого міста та триматись його коріння, шо дурний. І відразу від цього якось затишно і приємно. Чомусь люди з купою проблем видаються куди більш надійними та затишними, ніж спокійні заморські тили. Дуже дивне відчуття, правда?