По Лисичанську, Гірському, Золотому та Сєверодонецьку.

Я думаю поки якісь особливі деталі не буду писати, але в певній мірі тішусь, що практична військова думка перемогла агітаційно політичну і наші сили змогли уникнути розгрому на цій ділянці фронту, хоча оточення нависало тут вже місяць. Сподіваюсь уникнути моральних просідань знову вийде, не зважаючи на високі очікування серед населення.

У вас звичайно виникає питання, що ж би знову втрачаємо міста, коли це скінчиться. Я сподіваюсь скоро. Російські сили накопичили на Донбасі зараз просто величезні сили. По суті ледь не все, що мають боєздатного, інші ділянки фронту зараз відносно голі. Це свідомий ризик, на які ідуть росіяни в угоду політичній ситуації. Паралельно, загрозою з Білорусі, вони не дають нам застосувати усі наявні ресурси, а наші спроби пробити російську оборону не розвиваються стратегічно і мають лише тактичні успіхи, як то під Херсоном чи Вугледаром, тому скористатися з ситуації повноцінно не виходить. Тим не менш, загроза на Донбасі настільки велика, що мені, особисто, дуже хотілось побачити цей відступ вже тижні тому. Але військовим видніше і вони спробували та змогли витиснути з ситуації максимум, обскубуючи противника в низці невдалих атак.

Тому загалом я бачу ситуацію на фронті оптимістистичною, не зважаючи відступальні маневри.