Борошно закликає порівняти життя в україні та росії взимку
Можливо, останні дні, ви себе почуваєте не надто добре, Росії вдається вас пригнітити психологічно. Всі говорять про зиму.
Але, все пізнається у порівнянні. Уявіть, ви могли зараз жити в Росії.
Так, ви маєте дешевий газ, якщо ви не з Білгорода вас не бомблять, загалом попри значну кризу цілком можна жити. Але, ви нормальна думаюча та свободолюбива людина. І тому ви розумієте, що живете в тюрмі. Ви ходили на акції, сиділи в автозаці, донатили якомусь Навальному, намагались займатися політикою як можете, проводили агітацію, словом пробували якось діяти, займатися просвітництвом і змінювати країну на краще, але поступово, а потім і різко весь світ рухнув. Будь який ваш рух, будь яка критика може привести вас в тюрму та призвести до тортур. Будь яка найменша акція може знищити ваше життя. Але найгірше, вас ненавидять просто всі, співробітники на роботі, людина на вулицях, члени сім'ї та навіть країна, напад на яку ти засуджуєш, ненавидить ще більше ніж громадяни навколо. А головне, ти ненавидиш себе і таємно донатиш на фонди тої самої країни, яка буде рада тебе вбити.
Але найстрашніше, що всім похер. Вся ця патріотична мілітаристська агонія навкруги, яка з радістю готова тебе розпнути, абсолютно фальшива. Ти радієш поразкам власної армії, а всім навколо похер. Ти слідкуєш за війною і бачиш злам, а всім навколо похер. Друзі, які ходили з тобою на акції, тепер отримують державні замовлення від військових концернів і виконують їх бо просто не хочуть втратити роботу. Можливо навіть їм доводиться ходити на провладні акції, і їм похєр, вони ходять. А тим часом всі принципові емігрують і у тебе майже не лишається друзів.
Твоя країна, яку ти намагався змінити, яку намагався виправити тепер твій ворог. Всі союзники або зраджують, або тікають. Ти теж ворог своїй країні і ворог для усіх нормальних країн теж. Тебе ненавидять і ти ненавидиш вже не просто себе, а всіх навколо, свою мову, свою літературу, свою естраду. Себе. Ти боїшся стуку у двері.
Але вночі, щоб хоч трохи загладити свою провину перед собою ти береш коктейль молотова з надією підпалити хоч якийсь владний об'єкт. Без надії щось змінити. Адже просто треба хоч щось робити. Кожна така акція, що не ясно чи принесе користь може повністю знищити все твоє життя і сім‘ю, наповнений страхом ти йдеш з коктейлем в кишені.
———————————————————————-
Страшно? Цінуйте, що ви ще не окуповані, живете при демократії і у вільній країні. Холод та відсутність світла це дрібниця і херня, порівняно з результатом, який ми намагаємось не допустити. Страх бомбардувань ніщо, порівняно з окупацією і внутрішнім терором. Цінуйте те, що ваша країна виборола та не допустила. І не допускає досі.
Колись, прийде час і я розповім про деякі мої знайомства з людьми з РФ. Про їх думки та долі. Хтось з них вже зник зі зв'язку. Хтось вже виїхав. Хтось досі там. Але їх приклад показує, що ми живемо не надто і в поганих умовах, що війна це не найстрашніше, що може статися. Їх історії мене лякають куди більше ніж ядерна загроза.