Жінки військові борються за сприйняття як фахівців пише boroshno

Жінки-військові, які свідомо пішли в армію, у наших реаліях та ще перед повномасштабним вторгення постійно борються за те, щоб їх сприймали як фахівців своєї спеціальності, а не жінку та красиве м'ясо. Це дуже типово, пройшла це сама та бачила, як це проходять інші дівчата. Щойно ти прийшла в підрозділ без мази від якогось офіцера, навколо тебе починаються як правило танці з бубном, хто спробує першим виїбати, і тут все залежить від твого характеру - або ти будеш строга, беземоційна і заїдеш навіть комусь по їбалу чи нозі за таку поведінку щодо тебе, будеш виконувати свої обов'язки вперто в показувати, що увага "самців" тобі не потрібна, або ж вони тебе просто зламають. Змусять прийняти роль жінки, з якою приємно пофліртувати, на якій можна зриватися коли є настрій, авжеж немає і мови щоб тебе пустили виконувати бойове завдання, бо ти ж дєвачка-сонечко-квіточка. Є звичайно і такі, яким в кайф бути коханкою купі впливових воєнних, отримувати високу зп без ризику для життя і бути няшкою - але серед моїх багатьох подруг та приятельок військових таких немає.

Вони навпаки ховають свою сексуальність подалі і постійно відстоюють аби їхнє тіло не сприймалося як цей самий воєнний трофей у повністю чоловічих колективах. І от хайповий календар журналісток стверджує зовсім протилежне: ні, ти жінка зі своїм тілом саме ним і є. "Покажи сіськи', ти ж жінка.

Я вже мовчу про дівчат, що пережили полон і яких змусили рашисти бути таки воєнними трофеями.
Ті ж, хто закидав такій позиції моралізаторство, самі не зогледілись як почали хейтити незгодних жінок за критику монетизації сексуальності, критику ідеї, що аби зібрати на рації треба конче роздягатися, досвід загиблих, полонених, поранених жінок, тих, хто от живуть у хатах і бліндажах з 12ма чуваками, ховаючи своє тіло та сексуальність подалі, аби воно не заважало роботі.

В один момент, коли мені написали купу принизливих речей, незважаючи на те, що я вже дуже довго на фронті, і зустріла повномасштабну війну під Сєвєром, потім на північ від Маріка, і ще багато де покидало нас із підрозділом, але свої обов'язки я виконувала завжди, - я зрозуміла, що не маю права проводити оцю межу між нюдсами та створенням картинки жіночого тіла як трофея , навіть ділитися своєю асоціацією як мені виглядає це.

Я лібералка та феміністка, але в мене є етика і є солідарність, з жінками, що пережили на цій війні набагато страшніші речі зі своїм тілом, ніж поки випало наразі мені. Календар є глибоко патріархальний за своєю суттю, зроблений у традиції жінки як воєнного трофея. Я маю право висловити цю думку та щоб вона була почутою. Я даю оцінку проєкт вцілому, а не хейчу кожну окрему журналістку, яка брала участь у його створенні. Я навіть не знаю імені жодної з них, і не хочу знати. Так, це їхнє демократичне право. Але моє право - сказати, які асоціації у мене особисто та в моїх бойових подруг він викликав. Якби це був просто календар з оголеними тілами, персоналізований, без зброї і цього всього воєнного антуражу - я б поставилася нейтральна або навіть і сподобався б. Такий собі ню-калкндар. Але ж нє, треба на фоні зброї.

Прохання до чоловіків-військових враховувати, що деякі дівчата, які воюють з вами на рівних на передовій, бачать цей календар саме отак. І мають право на повагу, а не приниження з вашого боку, що не підтримують таку монетизацію сексуальності жіночого тіла заради збору на рації (на які можна зібрати кошти інакше, бо "повернись живим" чомусь не роздягається заради донатів), яким шкідливо для виконання обов'язків, аби жіноче тіло сприймалося як воєнний трофей.
Я хочу сподіватися на солідарність вищого рівня.