Порядок

Знаєте, я, насправді ледь не життя у націоналістичних рухах. Ще в школі захоплювався УНСО, укріпив все сектор стадіону і тому коли в школі вивчали УПА у мене вже не було жодного дисонансу щодо цієї теми…

Але, те, що моя ідеологія стане панівною в Україні якось особливих вір і не було ніколи. Наш маргінальний статус мене цілком влаштовував. Якась містичність підпільного святкування 14 жовтня, акції проти в‘єтнамців з Білецьким в Харкові, моя українська, така гостра на вулицях східної України.

А теперь ось це… хтось мені може пояснити як ми до цього дійшли? Мій маргінальний затишний світ раптом переміг. І люди носять джури, а я був фріком, армія заряджає Слава Україні, факелів більше не треба в цей день, день народження провідника тепер загальнонаціональий день. Здуріти…