Втрата соледару показує наші слабкі сторони у донбасі

Цікаво, що багато кому з наших дуже важко дається втрата Соледару. Але, боюсь це може бути не останній втрачений населений пункт, тому доведеться навчитися сприймати поразки гідно.

Втрата Соледару в контексті битви за Донбас, звичайно, є дуже болючою. Вона показує певні наші слабкі сторони (не буду тикати пальцями), які виправити дуже складно, але що важливіше вона не є критичною. Навіть більше, ті бойові дії, що склалися є нам в певній мірі вигідні, адже противник продовжує пробиватися на пряму по підготовленим позиціям, а наявність резервів дає нам змогу латати діри та не допустити втрати керованості.

І це все є дуже важливим в контексті того, що наближається. А наближається, і в цьому геть не складно здогадатися, великий український наступ, що є значно важливішим за локальні бої. Найкрасномовнішим свідченням є значне зростання поставок бронетехніки. Ну і відсутність деяких підрозділів на фронті, хоча я так розумію частину десанту та штурмовиків довелось повернути.

Але, не зважаючи на загальну кривавість подій і дуже відчутні втрати історія може взагалі не запам'ятати Соледара. Вона запам'ятає великі стратегічні операції. Живий приклад Друга Світова.

Тому, бажаю піхоті на Донбасі стійкості та витримки. Бажаю багато сил та міцності. Адже боюсь їм якийсь ще час буде дуже важко. Треба це витримати. Мистецтво пережити зиму.