Це воно. Дякую. #Історіязжиття.
————————————-
Вирішили ми якось з дружиною поїхати глянути Асканію Нову і трохи покататися по півдню України. Я певен, що багато хто з вас обираючи локацію для віпустки розглядає південь в контексті моря. Бажано не Азовського. Такою поведінкою ви оминаєте цілий пласт української культури та дуже дивних пейзажів. Південь України багатий на містику, на міражі в розпеченому повітрі, на таємничі солоні лимани і на неочікувані канали, що ріжуть безкрайній степ. Але тут не місце романтизму, це суровий край, з жахливим пекучим кліматом, низькими деревами та розбитими колгоспами повними ржавої техніки. Більшість сел півдня це випалені невеличкі оази життя в степу залишитись жити в яких геть не хочеться. Місцеві тому там особливо сурові, з обвітреними обличчями та оцінюючими поглядами. За деталями раджу глянути фільм Вулкан. Він ідеально передає атмосферу. А там ще далі руїни грецьких полісів, маяки зі здичавілими наглядачами та дивними птахами.
Але моя історія починається трохи північніше. Перше місце куди ми приїхали був Кривий Ріг. Надзвичайно дивне міста з купою дивних речей. Якщо ви там не були, то багато втратили, гігантські кар’єри, які відверто шокують розмірами, цілі зниклі в обвалах квартали, які досі існують на гугл картах, річки, що раптово зникають під землею і виникають так само раптово і штучно, трамвай, що їзде під землею як метро і має розворотне коло просто посеред ставка… Короч є шо глянути. А, там же ще є 95 квартал… Точно 🙂
Але, все не так просто, це вам не Львів. У Кривому Розі свої особливості готельного бізнесу. Та і бізнесу взагалі. У мене колись колега зняв там готель і йому видали постільну білизну з дірками. У відгуці він так і написав. Після цього власник готелю телефонував йому погрожував фізичним насильством і натякав, що має скріни його паспорту та знає його прописку.
Ми ж тоді цієї особливості міста не знали і зняли наче не поганий готель трохи за містом. Все було норм, аж поки з готелю нам не зателефонували і не повідомили, що у них там буде весілля, тому буде шумно. Нам не сподобається, але якщо ми бажаємо, то вони можуть порадити інший топовий готель просто в центрі Кривого Рогу (у Кривого Рогу нема центра). Ну типу норм варіант, подумали ми і погодились, скасувавши бронь.
Знайти готель було не просто. Адреса не пробувалась, по наданому нам телефону бурчали і казали шо ми лохи, що не можемо знайти стежку через двори. В результаті виявилось, що глибоко у дворах це було просто двоповрехова не примітна будівля без жодної вивіски. А яка назва у вашого готеля, спитав я на рецепції. А ми її ще не придумали, сказали дівчата і хіхікали.
Перший запропонований нам номер виявився намертво прокуреним. Другий теж. Та і третій. Третій трохи менше. На ньому і зупинилися. Звичайна кімната, не першої чистоти, але і ми тут на одну ніч. А у вас що не заборонено курити, поцікавився я на рецепції. А хто їм заборонить, сказали дівчата і хіхікали.
Готель гівно, ясно, але ми ж на одну ніч.На рецепції хіхкають, але у них і назви навіть немає. Хер з ними, подумали ми і поїхали гуляти по місту і відвідувати родичів.
Від родичів повертались дуже пізно. На таксі. Таксист на наш глибокий подив вправно прорвався дворами і чітко проїхав на сам вхід. Ого, ви прямо знаєте як сюди під’їхати, здвивувались ми. А хто ж не знає, заржав таксисист. На резонне питання, що за діла він сказав: ТА ЦЕ Ж БОРДЕЛЬ!
В борделі в той час саме починався двіж. Коридорами гуляли відвідувачі, на вході курили. Нашо, якщо можна в номерах? Ми піднялись в номери і почали думати шо робити. Ну типу ми ж тут на одну ніч, тупо серед неї, цієї ночі кудись рулить тупо. Йти і шось доводити на рецепцію ще гірше. Ліжко тхнуло нікотином. Лягати в нього не хотілось. Сусідні кімнати наповнювались людьми. Їм там ніби як було весело. Очевидно звукоізоляцією ніхто не заморочувався. І це було останньою каплею.