Мені продовжують дуже і дуже багато писати про проблему отримання українського громадянства.
Ви навіть не уявляєте масштаб проблеми. Це просто суцільна жесть. Українська міграційка це якесь пекло, якщо вірити цим людям. Я не знаю як, але гостро необхідно це питання піднімати і проблему вирішувати.
При чому історії надзвичайно різні. Зараз розкажу пару історій.
Історія раз. Людина у 96 році переїхала до Росії, мала необережність отримати російське громадянство. Повернулась, заснувала значний бізнес, який досі працює, приносить доволі багато податкових надходжень в бюджет, сама людина займається волонтерством і всіляко супортить армію. Чистий українець. Всі права бути українцем, народжений тут. Але вже багато років його футболять і не хочуть слухати. Всі суди програються. Останній раз звернувшись за запитом на отримання громадянство за правом народження йому оголосили про депортацію. Тепер ця людина переховується вдома і продовжує боротьбу у судах.
Історія два. Людина в дитинстві була вивезена в Росію. На відміну від батьків плекає коріння. Затупив, через погані поради, і пішов отримав російський паспорт, хоча міг український. Тепер дуже хоче все виправити, але це лютий геморой. Виїхав у Європу, але мріє жити в Україні.
Історія три. Кубань. Людина ніколи не була в Україні. Взагалі. Але вважає себе українцем по крові. Знає українську мову як рідну. Мріє жити в Україні. Взагалі не уявляє як це йому зробити.
Історія чотири. Росіянка, пробувала боротись за шось краще в Росії, вигравала навіть суди ЄСПЛ, через погрози покинула Росію у 2016 і переїхала в Україну. Допомагала на Донбасі, працювала в БУР і займалась активізмом, відбудовою. Як опинилась в Германії не знаю, але нормально приїхати сюди двіжувати тепер не може. Мріє жити саме тут і розвивати цю країну.
Історія п'ять. Росіянин. Жодного коріння в Україні. Але відвідував Україну вже після початку анексію Криму та закохався. Відчуває рідність і повну відразу до Росії. Зараз втік у Казахстан. САМОСТІЙНО вивчив українську. Мріє жити тут, але розуміє, що шансів мало.
Це невелика частина історій! Їх реально десятки. Вдумайтесь, десятки людей, які бажають будувати цю країну, які хочуть не просто потрапити у затишне місце чи втекти від небезпеки, а готові просто зараз приїхати сюди і активно включитись у боротьбу. Частина з них бажає приєднатися до армії (про них я не писав історій). Це дуже вражає. І держава замість того щоб хапатись за такий важливий ресурс, повертати хоча б своїх громадян навпаки робить все можливо щоб відштовхнути їх. Просто жесть.
