Ото ви на рівному місці срач розвели з звичайного будинку, яких тисячі по країні.

На мою думку проблема збереження приватної архітектурної спадщини криється у травматичному досвіді комунізму.

Цей будинок, напевно, при совку було націоналізовано і поділено на 4 квартири, класична практика. Зрозуміло, що нічого хорошого при такому підході бути не могло, пробивались додаткові входи, ліпились сан. вузли у непристосованих місцях… І деякі фантастично красиві садиби та дохідні будинку перетворювались в лютих уродливих монстрів комуналок, дуже не зручних.

Але і це ще не все. Всі ці квартири, в яких жили ваші батьки були не їх, а державні. Це все славетне радянське безкоштовне житло не належало людям, ним як хотіло позпоряджалися підприємства чи просто органи влади. Ставлення до такого житла було відповідне.

Типу уявіть, ви живете в місці, яке вам видали, яке не ваше і ще й страшно не зручне, без комірчин, нормального туалету і т. д. Жодного нормального ставлення до такого житла бути не може. Жодного трепету до історичності будівлі теж. Балкон треба склити, адже ваші речі заливає дощ, а куди ще ці речі діти?

Розумієте? Інститути власності зруйновано, поваги до власного дому-фортеці бути не може. Держава таку повагу не те що не виховує, а навпаки плює на архітектуру і робить з неймовірно красивих палаців туб. диспансери…

Тому, результат закономірний, реалії які є. Перевиховаємось не відразу, надто панікувати не варто. Просто любіть своє житло, наведіть красу і затишок просто в середині квартири для початку, полюбіть її і потроху виберемось з цього архітектурного дна.