Boroshno news rozpovidaie pro infantilnist v doktori zhivago
Зараз читаю Доктор Живаго Пастернака і якщо, чомусь, ви зацікавитесь дослідженням російської інфантильності, то вам сюди.
Головний герой неймовірно неприємний типаж, ну типу він далеко не антагоніст, цілком нормальна людина, що потрапила у буремні часи, в чомусь гідна, людяна, але як же інфантильність люто бісить.
Він інтелігенція, містянин, гарна освіта, доктор. Але при цьому революцію він зустрічає радо. Ну типу «вот и решилісь наконец-то, духу хватіло, да как ліхо, молодци». А коли через рік в місті повний хаос, терор і голод, то він типу такий «пєрєлом старих порядков трєбуєт пєрєжить пєрєдрягі, всьо наладітса, подумаєш нєт што єсть».
Під натиском дружини вони тікають на Урал, бо там є земля, можна щось посадить. По дорозі купа трешака, але головному герою просто насрать. Село знищенно помилковою військовою каральною операцією? «Штош, єто война». Підлідка обманом родичі здали на трудову повинність замість себе, а червоним конвоїрам насрать «вот жалко пацана, бивают такіє ошибкі». І так далі.
Через рік його просто на тракті партизани насильно мобілізовують до себе, виривають з сім‘ї не попередивши. Думаєте його це хвилює? Думаєте він розуміє за кого взагалі він тепер воює? НАСРАТЬ! Так само він реквізовує майно з аптек, мовчки і покірно, так само стріляє в білих «які обличчями йому як рідні».
От цитата з книги:
«Казалось, этой зависимости, этого плена не существует, доктор на свободе, и только не умеет воспользоваться ей.
Зависимость доктора, его плен ничем не отличались от других видов принуждения в жизни, таких же незримых и неосязаемых, которые тоже кажутся чем-то несуществующим, химерой и выдумкой. Несмотря на отсутствие оков, цепей и стражи, доктор был вынужден подчиняться своей несвободе, с виду как бы воображаемой.»
Розумієте? Відчуваєте? Це ж воно! Ууууу, канеш тяжко це все сприймати.