Мене заїбало зрадойобство і нагнітання на тему скорочення допомоги Заходу. Нагадує діряве ІПСО.

Відверто заїбали ті, хто накручує з приводу імовірного президентства Трампа і буцімто катастрофічних наслідків для нас у такому випадку. Куди не плюнь - геополітичний аналітик на військовому експерті. А по факту - «заводы стоят, одни гитаристы в стране».

Але найбільше мене заїбало це ниття з боку цивільних. У випадку з військовими втома - це не амністія від гнилого піздєжа, але хоч якесь виправдання, та переважна більшість міжнародних експертів і історіознавців на цю тему саме серед цивільних.

Чи можемо ми програти у цій війні? Безумовно.

Але єдиною причиною програшу може стати не скорочення міжнародної підтримки, військової допомоги чи обрання премʼєром умовної карликової європейської держави якогось проросійського хуя.

Початок повномасштабки знаменувався національним піднесенням і активізацією суспільства. Майже в повній мірі. У нас на Київській кампанії не було жодних джавіків, f35, AS90 чи хімарів. У нас навіть броні не було. Я свою мазду CX5 добивав на Мощунських горбах, переживаючи як би ходова відвалилася не напівдорозі , а хоча б в Горенці.

А підаржмурів на Київщині залишилось більше ніж населення умовної карликової держави, де черговим премʼєром може стати черговий проросійський хуєсос.

І веду я не до того що нам не потрібна міжнародна допомога. Ті самі М113, на які всі плювалися, - тримали і РПГ, і ПТУРи, і навіть ТМки, наїжджаючи на які особовий склад залишався цілим.

Питання завжди в правильній розстановці пріоритетів.

Програти ми можемо тільки через пасивність і байдужість суспільства, яка щодня все більше і яскравіше розцвітає в українських містах.

Але сподіваюсь що до цього не дійде… бо ж потім ще років сто чекати чергового шансу - знищити імперію зла.