Ви назбирали вже більше 20.000, а отже ми пройшли другу відмітку, велике дякую!

Ч.2
Перший раз, після тривалого розлучення я повернувся до Харкова, щоб остаточно забрати всі речі та переїздити в інше місто.
Пам‘ятаю, як ми зі сторони Холодки заїхали в понівечене місто фанерних вікон. Я б не сказав, що це викликало розпач всередині, більше облегшення: «Фух, рідненький, стоїш й тримаєшся». У моєї дівчини ця картина викликала сльози, але більше не від зображення навколо, а від розуміння, що ми в Харкові після такою болючої розлуки. Я ж тримався.

Потім мене висадили у дворі будинку в якому знаходилася зйомна квартира в яку я повертався додому після пар, а потім після роботи. В якій була атмосфера уюту створена моїми батьками. Ось це відчуття, коли в квартирі тепло, пахне смачним обідом та заботою мами.

Так ось. Стою я у дворі того будинку, а тут й пахне так само. Але думок немає, просто якийсь пустотний хаос в голові, коли мозок намагається зачіпитися хоч за одну думку з цього бігаючого по колу табуна різних думок, але не може. Ось тут й прийшов розпач. Не знаю чи варто розповідати про соплі й сльози, але ви зрозуміли.

Збираючи речі в голові була єдина думка «Ці підори забрали в мене це» та так як частину речей ми віддавали людям, які залишились без домівок, то доповнювалася іншою «а в них абсолютно все».

Третя частина буде, як закриємо збір. Думаю, вона буде більш змістовна.

Дякуємо усім, хто долучився!

Monoбанка - https://send.monobank.ua/jar/9aMzdDWXKE
Картка - 5375411210027160
PayPal - tygrolovy.ua@gmail.com

#нецікавевідадміна

Відкрити в Telegram