Журналістка цензор нет взяла інтерв ю з командиром 47 ї бригади
Шикарне інтерв'ю записала журналістка Цензор.нет Віолетта Кіртока з командиром роти 47-ї бригади Миколою Мельником, який зі своїм підрозділом з перших днів брав участь у контрнаступі в районі Роботиного і тепер розповів цікаві деталі про внутрішню кухню цього процесу. Ось, кілька яскравих цитат з матеріалу:
Про навчання закордоном
Підготовка була задовгою, тому що спочатку це був, як я пам’ятаю, розвідбат. Потім це став штурмовий полк, пізніше – механізована бригада. Розумієте, в більшості люди "перегорали", і ти просто змушував їх ще раз знайти в собі вогонь. Зрозумійте: спочатку ти штурмовий полк і вчишся штурмувати будинки. Потім кажуть: ти – механізована бригада, і дають MaxxPro, який ти бачиш вперше в житті. А потім у тебе все забирають, і дають "Бредлі", але на них теж треба поїхати вчитися. Тобто, реально відбулося три процеси навчання, люди пройшли три КМБ. Зрозуміло, вони "перегорали".
Про початок наступу
Перший досвід – ми спізнилися на штурм… По плану ми мали штурмувати одразу за 3-м батальйоном. Та через провали в плануванні ми, м’яко кажучи, запізнилися години на три, то, звісно, допомогти вже не могли. Вже був ранок, а вдень з росіянами було дуже складно воювати через їхню перевагу в артилерії, авіації, БПЛА...Завдання взяти Роботине стояло в перший день. Тобто, бої за Роботине велися з восьмого червня і до того моменту, як його взяли.
Про Бредлі
Бредлі" витримав усе. Снаряд влучив під правий борт, була пошкоджена гусянка. Броня витримала уламки, але від ударної хвилі порвало проводку в машині… Єдиний випадок, коли "Бредлі" не витримала удару – це була робота гелікоптерів, вже за тиждень. Ка-52 вдарив по машинах, і один "Бредлі" здетонував. Але є випадки, коли не здетоновували, коли витримували і такі удари. В принципі, це дуже надійна машина. Це не БМП-2, де гине весь екіпаж, ні. "Бредлі" може бути підбита, але екіпаж виживає. І мотор завжди калатає.
Про поранення
Відчув постріли, побачив, як відлітає моя нога, здивувався… Скоріш за все, це був крупнокаліберний кулемет. Я почав стрибати на лівій нозі, наступив на протипіхотну міну, впав на спину. Мабуть, спрацювала "пелюстка". В небі через кожні десять метрів було – вибух, вибух, вибух… Від того небо стало напівчорним, я такого навіть у фільмах не бачив. Спрацювала детонація, перегорнуло мене на живіт. Під грудьми теж щось спрацювало – мене знову підкинуло. Бронік у мене хороший, тому вибухова хвиля пішла по руках.
Про реабілітацію
На жаль, через те, що мені недостатньо добре обробили рани в Запоріжжі, почався процес нагноєння, довелося зрізати пів стопи, хоча вона в принципі витримала. Були численні перелами плюснових кісточок, але стопа ж є…Руки були розірвані вибуховою хвилею, але тут підшили, там підшили – нормально… Можу вже братися за перекладину, щоб підтягуватися. У нас хороші хірурги, добре все збирають. Але в перші дні було, звичайно, важко. Лежиш, прив’язаний, руки спалені, трубка в роті, тільки одна думка: знесло тобі яйця чи не знесло… (сміється.) Слава Богу, уточнив у медсестер, вони сказали, що все нормально.
Це лише невеликі фрагменти розмови, тож наполегливо рекомендую прочитати увесь текст. Він детальний, з критикою та без зайвого зрадофільства. Читайте за посиланням.
